Історія незламності: Сергій Бізюк – приклад сили духу та любові

Сергій Бізюк із села Глибочок – це людина, яка знає справжню ціну землі, наполегливої праці та даного слова. Його життєвий шлях розпочався з навчання у Бочаницькій середній школі, продовжився службою в армії. Повернувшись додому, він присвятив себе роботі тракториста, спочатку в колгоспі в Жаврові, а згодом – в агрохолдингу «Інсеко» та «Агро – 21». У колі родини, разом із дружиною Раїсою Василівною, він виховав доньку Тетяну.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій перебував на заробітках у Польщі. Однак, він свідомо обрав шлях захисту Батьківщини, повернувшись до України, щоб стати на захист. Після навчання на полігонах, він виконував бойові завдання поблизу Бахмута, Часового Яру та Авдіївки. Трагічна подія сталася 20 квітня 2024 року – Сергій отримав поранення, яке могло б назавжди позбавити його можливості ходити.

Проявивши неймовірну витримку, Сергій самостійно викликав евакуацію, наклав турнікет і протягом чотирьох днів приховував тяжкість свого поранення від рідних, аби вберегти їх від непотрібного шоку. Лікарі боролися за кожну можливість зберегти ногу, але, на жаль, повне її врятування виявилося неможливим. Зараз Сергій впевнено крокує на протезі, залишаючись чинним військовим 42-ї бригади Збройних Сил України.

Сергій – це справжній воїн, чия сила духу проявляється не лише на полі бою, але й у повсякденному житті. Він дав обіцянку своїй доньці Тетяні, що вони ще разом станцюють. Цю обіцянку Сергій виконав з надзвичайною силою та любов’ю: вже через кілька днів після протезування, він вивів доньку на танцпол. Це був танець, сповнений незламності, любові та сили духу.

Ще через тиждень Сергій знову сів за кермо трактора. «Життя – це динаміка, і якщо воно в тобі палає, його не зупинити», – говорить він. Сергій Бізюк – це приклад тих, хто не знає слова «здатися». Він втратив ногу, але не втратив жаги до життя, праці, любові та здійснення мрій.

Сьогодні Сергій веде активний спосіб життя, надихає інших своєю силою та підтримує побратимів, які пройшли схожі випробування. Нещодавно, разом із донькою Тетяною, він передав два візки та милиці для Центру інтеграції ветеранів, демонструючи свою незламну підтримку тим, хто захищав Україну.

Історія Сергія Бізюка – це свідчення незламної сили, глибокої любові та непохитної віри, які залишаються стійкими навіть під найтяжчими випробуваннями війни. Це історія про те, що навіть після падіння, головне – піднятися і йти далі, танцювати, жити.