Ти українець

Чи виріс ти в сільській родині,
Чи на Печерському горбку,
Чи десь в степу, чи на Волині,
Чи топчеш стежечку гірську –
Ти українець, і від віку й роду
Коріння батьківське твоє
Вросло в степи, в Дніпровську воду
І дух козацький з нього б’є.
Ти українець, цим завжди гордися,
Не будь приниженим хохлом,
Від меншовартості звільнися
Душею, тілом, всім єством.
Ти українець, ти і є господар
Отих степів, лісів та гір,
В своїй державі ти володар.
Ти тільки вір, ти тільки вір.
Ти українець і не падай на коліна,
Коли зламати хочуть силоміць
Бо за тобою мама і родина,
І вся країна, і державна міць.
Поглянь, як сподівається на тебе
У Каневі зажурений Тарас,
Немов би підказати хоче з неба:
Ти українець, ти один із нас.
Не з тих, що хочуть мову задушити,
Продавши душу українську за гроша,
А з тих, що будуть неньку боронити
Не гірше предків Запорізького коша.
Ти українець і ніхто на світі
Не зможе витравити твій козацький дух,
Бо ти порвеш усі кайдани й кліті,
Щоб мала Україна вільний рух.
Ти син великого і славного народу,
Що бачив все, від горя до біди,
Ніколи не корився зайдам зроду.
Ти українець і пишайся цим завжди!
Микола Курилюк. Волинь. Дубечне.

Прапору України

Пшеничний лан та чисте небо
Ввібрав в себе державний стяг,
Нам, українцям, миру треба,
Тернистий нас чекає шлях.
Ми нація добра й любові,
Що творить працю повсякчас.
Нам не потрібен колір крові,
Червоний прапор не для нас.
Жовто-блакитний нині квітне
На всіх будівлях та шляхах,
Його полотнище привітне
Тримають діточки в руках.
Мости, дороги, парки й люди
Приймають українську суть.
В нас гордість розпирає груди,
А в ворогів безмежна лють.
Під жовто-синім стягом помирали
Колись за волю України козаки.
Їх жагу волі ми в себе ввібрали
І збережемо в поколіннях навіки.
Микола Курилюк. Волинь. Дубечне.