До Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України

УКРАЇНА БУДЕ ЖИТИ!

Третій рік вже війна ця триває.
Стогін, розпач охоплює скрізь.
Промовля Україна: “Жива я!”
Коса й камінь давно ж бо зійшлись.

Не роса нас вмиває, а сльози,
Що скропили землі кожну п’ядь.
І підступно ракети ворожі
Все на груди Вітчизни летять.

Україна жива й буде жити!
Ще послухає спів солов’я.
Ми пшеницю посіємо й жито:
Треба хліб і у наших краях.

Нездоланна ніким рідна ненька —
В нас ця істина споконвіків.
Проросте і в нащадках швиденько
Теж ненависть до всіх ворогів.

І сумний епілог враз настане
(Хоч-не-хоч, але без вороття)
Для агресора, нам так жаданий:
Орки кануть навік в забуття.

Втоплять ворога крові й сліз ріки:
Окупант не сказав вчасно “ні”,
Не ставали щоб люди каліки
І не гинули щоб на війні.

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.