У серпні, напередодні Дня Незалежності України, ми особливо гостро відчуваємо, що свобода — це не лише календарна дата, а щоденна боротьба та найвища ціна, сплачена нашими Героями. Їхні імена навічно вписані не лише на Алеях Слави, а й у живу пам’ять українського народу, у серце кожного, хто б’ється за Україну. Поки ми пам’ятаємо, вони поруч, і наша держава живе. 19 серпня Алеї Слави були відкриті ще у двох населених пунктах нашої громади – Козацькому та Іскрівці. На ці святі місця зібралися рідні загиблих, односельці та керівництво громади, включаючи Петрівського селищного голову Світлану Тилик, старост Людмилу Красноштан та Антоніну Мазур. Жалібна мелодія лунала в небі, хвилина мовчання стискала серце, а слова пам’яті змішувалися зі сльозами. Тут, серед квітів та портретів, оживали історії тих, хто пішов захищати Батьківщину, залишивши нам у спадок незламну віру, любов та безсмертну відданість Україні. Назавжди в Небесному строю захисники з Іскрівки: солдат Опришко Максим Володимирович (30 років), старший солдат Конопатенко Анатолій Іванович (58 років), солдат Сидоров Сергій Миколайович (46 років), солдат Омельянчук Віктор Донатович (51 рік), матрос Меткий Владислав Іванович (29 років). Мирне небо в Козацькому оберігатимуть наші воїни: солдат Колісник Владислав Миколайович (42 роки), підполковник Пятун Олександр Сергійович (42 роки), старший лейтенант Компанієць Ростислав Валерійович (25 років), молодший сержант Мороз Євгеній Вікторович (37 років), солдат Самополенко Віталій Олександрович (45 років), солдат Ніконов Сергій Миколайович (52 роки), молодший сержант Паламарчук Олександр Вікторович (41 рік), солдат Маленко Віталій Миколайович (57 років), солдат Бондар Олег Сергійович (30 років), старший солдат Чумак Геннадій Володимирович (42 роки). Хоча війна забрала їхні життя, вона не змогла загасити світло їхніх сердець. Любов до рідної землі, родини та України сильніша за кулі, сильніша за смерть. Вона, як пшеничне зерно, проростає крізь сльози й втрати, даруючи нове життя — Батьківщині та кожному з нас.