СИЛА І ВОЛЯ У СЛОВІ: ПОЕТИЧНА ЗУСТРІЧ З МАРИНОЮ РУЧИЦЕЮ ДО ДНЯ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 🇺🇦
Наш Конотоп – має багату і славну історію, давні традиції і сильний характер. Конотопу є чим пишатися, і найголовніше – це люди, які щиро люблять рідне місто і наполегливо працюють над тим, щоб воно жило і розвивалось.
20 серпня 2025 року в міській бібліотеці ім. С. І. Пономарьова Конотопської міської ради відбулася творча зустріч саме з такою людиною – талановитою поетесою з великим серцем Мариною Ручицею, яка присвячена Дню відновлення Незалежності України.
Пані Марина – щира, чутлива, творча особистість. Однак талант Марини Борисівни не обмежується лише творчістю. Вона – активна громадська діячка, керівниця любительського об’єднання «Скарби Конотопщини», а також волонтерка, яка своїми справами дарує світло та підтримку іншим.
Зустріч розпочалася зі щирої подяки Збройним Силам України за мужність і героїзм у боротьбі за незалежність нашої країни. Перед початком заходу присутні вшанували пам’ять загиблих захисників та всіх українців, які загинули у війні російського агресора проти нашої держави хвилиною мовчання!
Захід проходив під символічною назвою «Сила і воля у слові». На початку бібліотекарка Наталія Пошукайло ознайомила присутніх з біографією гості, розповіла про її творчий шлях. У доробку поетеси – три видані книги: «Серце на долонях» (2017), «Душа навстіж» (2019) та «Доля» (2020), а ще дві вже готові до друку.
Марина Ручиця вірші пише з дитинства, все своє життя – це пісня її душі в якій живуть поруч кохання, надія, велика повага та любов до рідних і близьких людей, до рідної землі та її історії. Поетеса пропускає крізь себе біль і розчарування, тривогу і смуток – все те, що відобразилось на долі українського народу і кожної людини.
Поетична мова віршів Марини Ручиці наділена простотою висловлювання та музичним ритмом, які дозволили нашому конотопському композитору Олександру Єрьоміну написати на вірші поетеси кілька пісень, таких як «Тече ріка», «Ранок», «Гармошка».
Під час заходу Марина Борисівна читала свої вірші, сповнені любові до України, глибокої шани до захисників, захоплення природою та ніжністю кохання. Особливо емоційно прозвучали вірші присвячені матері – щемливі, проникливі й близькі кожному серцю. Її слова торкнулися кожного, хто був у залі, адже були такими проникливими, що всі присутні не змогли стримати сліз.
Атмосфера вечора була щирою, емоційною й по-справжньому патріотичною. Зустріч об’єднала людей різного віку навколо спільної ідеї: любов до Батьківщини живе в слові, і саме слово має силу об’єднувати, надихати й дарувати надію.
На завершення заходу завідувачка міської бібліотеки ім. С.І. Пономарьова Тетяна Стеценко щиро подякувала поетесі за її натхненну творчість, що збагачує культурний простір громади. У своїй промові вона відзначила глибину поетичного слова, щирість емоцій та теплоту, яку авторка дарувала присутнім.
Щанувальники творчості поетеси також приєдналися до вітань і щиро дякували пані Марині за цю теплу і надзвичайно цікаву зустріч, за її поезії, які торкають душу і надихають на добро, за щирість, й за те світло, яке поетеса даруєте через свої поезії.
Бажаємо Марині Борисівні міцного здоров’я, невичерпного потоку натхнення, вдячних читачів та нових творчих звершень на розквіт нашого міста і України!
Зустріч залишила приємні враження та стала справжнім святом поезії для всіх присутніх.
💙💛 Пропонуємо вам доторкнутися до поетичного слова Марини Ручиці, пройнятого любов’ю до України та вірою в її майбутнє.
ЛЕЛЕКИ
Нехай уже летять лелеки в вирій.
І крапкою нехай зникає в небі слід,
Нехай в повітрі розправлять білі крила.
І про війну розкажуть на весь світ…
Нехай летять у небесах курлича,
Сліз не ховаючи, біжать, що по щоках,
За Україну точить серце відчай,
Там за спиною залишили біль та страх.
А унизу пожежі та розруха,
А унизу молитви в Небеса,
Із людських доль мете там завірюха,
Безвинних душ там чути голоса…
Нехай уже летять лелеки в вирій,
Але хай швидше повертаються назад,
А Україна хай живе у злагоді та мирі,
Нехай лелеки з перемогою летять…

МИ ВСЕ ЖИТТЯ ШУКАЄМО ВСІ ЩАСТЯ
Ми все життя шукаємо всі щастя
Та летимо за ним за три дев’ять земель
Не зрозумівши тільки що це марно
Що щастя завжди у рідних джерел.
Не разуміємо що щастя різним буде
У кожного своє і як тут не крути
Один ні за що про гроші не забуде
Готовий за грошима на край землі йти.
Собі другий не може отказати
Ганчір’я не потрібного складає штабеля
Сім’я та діти – щастя, каже мати
І щастя, більшого не має ніж сім’я.
Цей навкруги об’їхав всі країни
Як гарно все – живуть як на картині
Живуть багато, жив би там да жив,
Але додому тягне… Що не має сил.
Дзвінкий струмок… Та квіти біля хати …
Батьки… Калина.. Треба тут і жити…
І все тут є, всього у нас багато…
Та як же можна Батьківщину не любити!
Ми все життя шукаємо всі щастя…
Та летимо за ним за три дев’ять земель…
Не зрозумівши тільки що це марно…
Що щастя завжди у рідних джерел…