Наталія Володимирівна Хохолко – дружина загиблого три роки тому під час оборони незалежності України  Олександра Вячеславовича Хохолка.

Олександр – кетрисанівець. Воював із травня 2015-го. За місяць до повномасштабного вторгнення росії в Україну шукав інформацію у соцмережах, аналізував, вже знав, що буде. Пішов на контракт. Доньці Мілані тоді було кілька місяців. Переважав страх за сім’ю і бажання захистити. Після поранення, коли зажила ключиця, – знову став у стрій.

Загинув 19 серпня 2022 року на Херсонському напрямку.

Поховали Олександра Вячеславовича у рідному селі Кетрисанівці, де жила його мама. Її також вже немає на цьому світі.

Наталія разом із чотирирічною донькою Міланою хоче захистити від забуття часу ім’я Олександра Хохолка і дати шанс іншим людям повертати здоров’я.  Після отримання коштів після загибелі чоловіка розглядала різні варіанти. Обрала реабілітаційний центр Бобринецької лікарні, де дарують нові можливості воїнам і ветеранам війни – реабілітаційний центр.

Спочатку був візит до міського голови. З Леонідом Кравченком відвідали реабілітаційний центр. Його саме доукомплектовують медичним обладнанням. Чим більше можливостей у центрі – тим більше людей, які отримають шанс жити без болю.

Наталія каже, була вражена, їй провели цілу екскурсію. У правильності вибору впевнилася після розповіді лікаря-реабілітолога Анатолія Крутія про можливості апаратів ультразвукової терапії та електростимуляційного приладу. 

На загал їх вартість 200 тисяч гривень.

Медичне обладнання уже в лікарні. Все буде, як і хотів Олександр, – рятувати життя людей. Буде так, як хоче Наталія, – зберегти у серцях людей добру пам’ять про чоловіка.

Леонід Кравченко надав коментар щодо події:

–  Реабілітаційний центр  лікарні потребує багато і різного медичного обладнання. В планах – його розширення. На даний час ми над цим активно працюємо. Звертаємося і будемо звертатися до соціально відповідального бізнесу, щоб долучалися до доброї справи. Тому що, на жаль, ситуація складна. Реабілітація  військовослужбовців, ветеранів війни є і надалі буде досить актуальною.

Маємо весь час пам’ятати, завдяки кому живемо в мирі на нашій території. 

Мені не хотілося б говорити формальні слова вдячності Наталії Володимирівні. Цього буде недостатньо. Я глибоко вражений. Наталія поставила собі мету, шукала варіанти і досягла її.

По-людяному, від душі – дякую. Хай у вашій родині все буде добре.

« повернутися