Незалежність України – це не просто абстрактне поняття, це синьо-жовтий колір нашого прапора, це смак свободи, це мільйони імен героїв, які прокладають їй шлях своїми справами та самим життям. Студеніківська громада відзначила День Прапора та День Незалежності, вшановуючи борців за суверенну державу та Героїв, що віддали за неї життя.

На Алеї Героїв, де кожен крок нагадує про ціну свободи, зібралися представники громади та родини загиблих. Голова громади, Марія Лях, натхненно говорила про подвиги захисників. Присутні слухали Гімн України та вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх загиблих Захисників, які стали опорою державності.

Під синьо-жовтими стягами – портрети Героїв, чиї життя обірвала війна. Кожне з п’ятьох життів, унікальне, зі своєю історією, радощами та надіями, стало схожим у війні, яка поклала на плечі цих Героїв непосильний тягар. Вони залишили по собі спогади, сльози, посмішки та вічну любов.

«Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять цих хлопців, згадати їхню відвагу і силу духу, відчути ту величну любов до України, яка була для них найвищим законом життя. Їхні подвиги назавжди залишаться у наших серцях, а пам’ять про них — світлом, що веде нас уперед, надихає жити гідно, боротися і не здаватися», – зазначила Марія Лях.

На Алеї Героїв з’явилися п’ять нових імен та світлин:

**КАСИКОВ ЄВГЕНІЙ ЮРІЙОВИЧ** (7 лютого 1986 – 31 січня 2025). Євгеній закінчив Березанський аграрний ліцей та Міжрегіональну академію управління персоналом. Працював на заводі, потім в ТОВ “Епіцентр К”. У 2020 році разом з дружиною вступив до роти охорони Голосіївського військкомату. 24 лютого 2022 року одним із перших став на захист України. Спочатку служив стрільцем, потім у відділенні забезпечення. У жовтні 2024 року перевівся до 32-ї окремої механізованої бригади, де загинув під час бойових дій у місті Покровськ. Залишився в пам’яті як Герой, що не злякався, приклад любові до родини.

**БОГДАН ІЛЬЄНКО** (9 серпня 2001 – 12 червня 2025). Богдан, який ріс допитливим та товариським, з дитинства прагнув відкривати нове. Приєднався до 72-ї ОМБр, пройшов важкі бої Київщини та Донеччини. Воював під Вугледаром, став пілотом безпілотних літальних апаратів, освоївши “Мавік” та “Вампір”. Навіть поранення не зупинили його. 12 червня 2025 року загинув біля селища Дворічна, Куп’янського району, рятуючи побратимів. Йому було 23 роки. Нагороджений відзнакою Президента “За оборону України” та іншими.

**ЛИТОВЧЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ** (10 квітня 1985 – 28 червня 2025). Інженер за освітою, Андрій працював у компанії «Розумний дім та електрика Гравіті», був люблячим чоловіком та батьком. Призваний по мобілізації у лютому 2023 року, служив начальником 1 комплексу радіоелектронної боротьби. Загинув 28 червня 2025 року, захищаючи Україну. Похований у селі Переяславське.

**ІГОР ІВАНОВИЧ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ** (30 квітня 1973 – 1 листопада 2024). Економіст за освітою, Ігор працював у земельному відділі. Любив спорт. Мобілізований у червні 2024 року, служив у 152-й окремій єгерській бригаді. Загинув 1 листопада 2024 року поблизу Селидового, Донецької області. Його особа була встановлена завдяки експертизі ДНК. Стояв до останнього за свою землю.

**ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ ЛЕВЧЕНКО** (30 серпня 1982 – 18 червня 2025). З дитинства мріяв стати водієм, опанував фах автослюсаря. Після строкової служби працював водієм. Призваний 9 листопада 2024 року, служив водієм у 24-й ОШБ. Загинув 18 червня 2025 року на Сумщині, вивозячи побратимів з поля бою. Йому було 42 роки. Мав відзнаку “Учасник бойових дій, ветеран війни”.

Кожен портрет – це нагадування про відвагу, незламний дух та любов до рідної землі. 29 букетів гвоздик символізують життя наших Героїв. Особливі слова вдячності – батькам і рідним, які виростили синів-опор України. Дякуємо Героям – нашим захисникам, нашим янголам безсмертя.

Слава Героям! Слава Україні!