24 серпня Україна святкує День Незалежності – це найбільше державне свято, встановлене на честь виняткової історичної події: ухвалення Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України у 1991 році.

Для кожного українця свобода та гідність завжди були основоположними цінностями, що мотивували до боротьби за незалежність. У ХХ столітті наш народ декілька разів здобував державність. Саме тому 24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність.

Вперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки, протягом яких безперервно боролася за збереження своєї незалежності. Вже тоді Україна мала всі ознаки суверенної держави: визначену територію, герб, власне військо, грошову систему, мову та налагоджені дипломатичні відносини з іншими країнами.

Через рік, — 22 січня 1919 року — відбулася вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину державу. Ця злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного об’єднання територій в одну суверенну державу.

Зовнішні фактори, як-от війна на кілька фронтів, та внутрішні причини, зокрема неготовність політичної еліти, призвели до нетривалого існування цієї соборної держави. Проте сам факт її існування мав вирішальне значення для подальшого розвитку українського визвольного руху. Його учасники наступні десятиліття продовжували боротьбу зі зброєю в руках або ненасильницькими методами за відродження Української самостійної соборної держави.

Знову українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли проголошували незалежність Карпатської України, з трибуни Сойму звучали такі слова:

«Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, яка б могла знищити душу, сильну волю нашого українського народу».

Державу довелося відстоювати у боротьбі проти авторитарної Угорщини, союзника німецьких нацистів. У 1939 році українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі стали на захист своєї свободи зі зброєю в руках проти союзників Німеччини. Історія Карпатської України стала важливою сторінкою боротьби українців за встановлення власної державності.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Цей процес охопив усю територію західних областей, Житомирську та західні райони Київщини, де представники ОУН (похідні групи) проголошували Акт на багатолюдних зібраннях. У відповідь нацисти розпочали масові арешти українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН перейшла у підпілля і розпочала антинацистський рух опору. Вже наприкінці 1942 року було створено Українську повстанську армію.

Ще десять років після поразки Третього Райху та завершення Другої світової війни УПА продовжувала боротьбу за незалежність України, протистоячи комуністичному тоталітарному режиму.

Прагнення мати власну державу роками визрівало у творчості шістдесятників, у правозахисному та дисидентському рухах, у бажанні мільйонів українців. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула аварія на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія стала чинником активізації національного руху та центробіжних прагнень політичних сил.

В умовах політичних реформ у СРСР, зокрема лібералізації суспільного життя, у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад. Демократичний блок досяг значного успіху на цих виборах. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу з новою силою. 16 липня 1990 року її було оформлено в перший законодавчий акт — Декларацію про державний суверенітет України.

Спроба Москви 19 серпня 1991 року «оновити» Радянський Союз у сталінських традиціях стала поштовхом до розгортання національно-демократичного руху за незалежність у більшості республік СРСР. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши це незворотнім фактом історії. 90,32 % виборців дали ствердну відповідь на запитання в бюлетені «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». У Криму ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області — 83,90 %, у Луганській — 83,86 %. Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, і став запобіжником спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Сьогодні, в умовах Війни за Незалежність, ми гідно даємо відсіч та знову відстоюємо власну свободу й незалежність, а також мир у Європі.

Незалежність України — маяк свободи для всієї Європи.

За матеріалом Українського інституту національної пам’яті

Фото Суспільне Культура