Повернувся з полону: Кодимщина зустріла героя Руслана Сухіна. 3 роки і 5 місяців у російському пеклі витримав наш земляк Руслан Анатолійович Сухін, якого громада Кодимщини з радістю зустріла 26 серпня. Особливо важкими для Руслана стали останні сім місяців, проведені в Уфі, Башкирія. Це була чергова в’язниця, де ненависть до української свободи набувала найпотворніших форм. Ми не можемо уявити глибину чужого болю, але риторичні питання про страждання полонених, які звучать у серці, спонукають нас задуматися: чи витримали б ми таке пекло? Чи не спопелило б серце без полум’я, у тиші, у безнадії? Навіть думка про це викликає темряву в очах, а уява малює картини, які не повинні існувати.

Але їхні спогади не зітреш. Вони вкорінені у найглибших нейронних зв’язках, як пожиттєві програми, що не дадуть забути. Переформатування неможливе! Ніколи!

Сьогодні вся громада Кодимщини зібралася, щоб допомогти Руслану відчути, що він нарешті вдома, на рідній землі, яка дихає миром завдяки таким незламним, сильним і вільним, як він. На зустріч герою-земляку прибули представники влади та громадськості, дорослі й діти. Щемисті слова, квіти та сльози щастя – все це було для Руслана. Як тобі, Руслане, повітря свободи? Чи чуєш у ньому голос рідної землі, що кликала тебе додому?

Слава Героям, хто ціною власного життя захищав Батьківщину! Слава тим, хто зберіг життя для майбутнього! Слава матерям, які вірили в повернення синів! Уклін родинам, що стали оплотом незламності, віри й любові.

Слава Україні! Героям слава!