Коли в сім’ї стається непоправне, і батьки стикаються з необхідністю пояснити дитині сумну новину про смерть близької людини, виникає багато питань. Зокрема, чи варто давати дитині надію, коли її батько чи мати загинули на фронті, обіцяючи «скоро повернеться»? Психологи наголошують, що чесність є ключовим елементом у спілкуванні з дітьми в такі важкі моменти. Обман, навіть з найкращими намірами, може підірвати довіру дитини та ускладнити процес прийняття втрати.

Важливо зрозуміти, що горе – це природний процес, і діти, як і дорослі, потребують часу та підтримки, щоб його пережити. Психологиня Тетяна Вареня з Українського ветеранського фонду наголошує на важливості адаптації інформації до віку та рівня розуміння дитини. Для найменших підійдуть прості та зрозумілі пояснення, тоді як старші діти можуть потребувати більш детальних відповідей на свої запитання.

Замість неправдивих обіцянок, краще говорити про реальність, зберігаючи при цьому ніжність і любов. Можна сказати: «Твій тато/мама зараз дуже далеко, і, на жаль, він/вона більше не повернеться. Але він/вона тебе дуже любив/ла, і ця любов завжди буде з нами». Важливо також підкреслити, що дитина не винна у тому, що сталося, і що її почуття – страх, сум, гнів – є нормальними. Спілкування з дитиною про смерть близької людини потребує терпіння, емпатії та щирості. Підтримка з боку родини та фахівців, таких як психологи Українського ветеранського фонду, може допомогти дитині пройти через цей складний період.