“Нарешті демонтують цей витвір радянського мистецтва, адже справжня історія пишеться не у військовій техніці, а в книгах, у нашій пам’яті”. Так прокоментували подію в Умані, де з постаменту був демонтований радянський танк. Цю подію громада чекала два роки. Важливо зазначити, що на демонтаж не було витрачено жодної копійки з міського бюджету, що підкреслює громадську ініціативу та відповідальне ставлення до управління ресурсами. Цей акт є частиною ширшого процесу декомунізації, спрямованого на очищення простору від символів тоталітарного минулого та утвердження сучасної української ідентичності. Радянські пам’ятники, включаючи військову техніку, часто асоціюються з періодом окупації та репресій, а не з історичними досягненнями. Вони є нагадуванням про часи, коли історія переписувалася на догоду ідеології, а справжні герої та події забувалися. Переосмислення минулого та звільнення від нав’язливих символів – це важливий крок для формування здорової національної свідомості. Уманці, демонтувавши танк, надіслали чіткий сигнал: історія – це не сталь та бетон, це жива пам’ять, що зберігається в серцях та передається з покоління в покоління через культуру, освіту та суспільний діалог. Це рішення підтверджує прагнення громади до створення простору, який відображає цінності свободи, незалежності та власної історії. Зняття радянського танку з постаменту в Умані – це не просто фізичне прибирання об’єкта, а символічний акт, що втілює бажання українського суспільства рухатися вперед, спираючись на власну, а не нав’язану історію. Такий підхід сприяє формуванню нової культурної парадигми, де минуле аналізується критично, а майбутнє будується на засадах національної самобутності та поваги до власної спадщини.