Сьогодні в Україні відзначається День пам’яті захисників України. Цей день символізує квітка соняшника, яка нагадує про трагічні події серпня 2014 року, коли на полях, засіяних цією сонячною рослиною, загинуло багато українських воїнів. Серед них – наш земляк, уродженець села Шедієве, Віктор Григорович ХОДАК. Його життя обірвалося саме в цей день, 29 серпня, одинадцять років тому.

Віктор народився 29 вересня 1987 року в мальовничому селі Шедієве. Тут він здобув середню освіту, а потім віддав обов’язок Батьківщині, пройшовши строкову службу в Збройних Силах України. Після армії Віктор працював механізатором та водієм у місцевій агрофірмі. Згодом його професійний шлях проліг до роботи в охоронній фірмі у місті Дніпро.

20 червня 2014 року Віктор був мобілізований до лав діючої армії. Він служив у 93-й окремій механізованій бригаді. Його останній бій відбувся 29 серпня 2014 року. Віктор Ходак перебував у складі десанту бойової машини піхоти (БМП) № 132 17-ї окремої танкової бригади. Підрозділ надавав вогневу підтримку батальйону «Донбас», який намагався вирватися з оточення, відомого як «Іловайський котел».

Під час виходу з міста Іловайськ, поблизу села Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, БМП, в якій знаходився Віктор, разом з автомобілями «Донбасу» потрапила під шквальний вогонь. Терористи випустили три протитанкові керовані ракети (ПТУР). Два снаряди не досягли цілі, але третій влучив безпосередньо в їхню БМП. Віктор отримав важкі поранення від осколків. Його побратими намагалися надати першу допомогу та зупинити кровотечу, але в умовах безперервного обстрілу та необхідності відступати під щільним вогнем противника, врятувати життя героя не вдалося. Віктора сховали в найближчій сільській хаті, сподіваючись повернутися по нього пізніше. На жаль, через кілька хвилин ворожий снаряд влучив у цю хату, спричинивши пожежу. Разом із Віктором Ходаком того страшного дня загинули його бойові побратими – Олексій Баланчук та Євген Петров.

Тіло Віктора, разом з тілами інших загиблих в «Іловайському котлі», було доставлено до дніпропетровського моргу 3 вересня 2014 року. Пізніше його ідентифікували бойові товариші та рідні. 5 грудня 2014 року Віктора поховали в його рідному селі, поруч із братом Олександром.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України №311/2015 від 27 червня 2015 року Віктор Ходак був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ми пишаємося нашим земляком і пам’ятаємо його подвиг. Ми схиляємо голови перед усіма захисниками Вітчизни, які віддали своє життя за нашу свободу.

За цією адресою можна переглянути відео про Віктора Ходака: