29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

День встановлений на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві, відповідно указу Президента від 23 серпня 2019 року.

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення.

Бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу – місто Іловайськ – тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося відвоювати місто, але тут втрутилася російська армія.

У ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.

28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті, адже тоді загинуло чимало українських військових.

Упродовж цих років тривають дискусії та ведеться слідство щодо цієї трагедії. Дані про втрати різняться й сьогодні. Так, за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому зеленому коридорі 366 українських воїнів загинули, 429 – отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, пам’ятаймо також і про те, яким тернистим залишається шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях. І сьогодні нове покоління українців продовжує виборювати наше право на незалежність і самостійність в боях з російською армією.

Пам’ять про наше героїчне минуле й сьогодення є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців. На жаль, право бути незалежними необхідно виборювати, а значить наш героїчний народ обов’язково переможе й російську навалу!

Героям слава!

« повернутися