Протестувальники загинули, будівлі спалені, а будинки політиків розграбовані, оскільки антиурядові заворушення поширюються по всій Індонезії – і влада відповідає силою.

Масові демонстрації, спричинені проблемами вартості життя та суспільним розчаруванням політичною елітою, вперше спалахнули в Джакарті 25 серпня на знак протесту проти того, що багато хто вважав надмірною оплатою праці та житловими субсидіями для парламентарів.

До кінця тижня ситуація переросла у насильство. У четвер ввечері, після ескалації зіткнень між демонстрантами та владою, поліція в Джакарті збила та вбила 21-річного водія мотоциклетного таксі Аффана Курніавана.

Президент Прабово Субіанто та начальник поліції вибачилися за його смерть, але це розпалило подальше невдоволення, яке тепер поширилося на різні куточки архіпелагу, від Західної Яви до островів Балі та Ломбок.

За даними координаційного міністра економіки Індонезії, станом на понеділок у протестах загинуло щонайменше семеро людей.

Основною причиною протестів стало рішення уряду Індонезії збільшити субсидії для національних парламентарів.

Місцеві ЗМІ минулого місяця повідомляли, що вони отримували понад 100 мільйонів рупій (4499 фунтів стерлінгів; 6150 доларів США) на місяць – більш ніж у 30 разів перевищуючи середній національний дохід, включаючи значну житлову субсидію.

Тим часом звичайні індонезійці боролися з кризою вартості життя.

«Оскільки уряд вживає заходів жорсткої економії, і в той час, коли громадяни відчувають економічну незахищеність, думка про те, що вже заможний політичний клас Індонезії отримає зростання доходів, викликала гнів людей, і вони вийшли на вулиці, щоб висловити цей гнів», – сказала докторка Ева Варбертон, директор Індонезійського інституту Австралійського національного університету.

Ці протести загострилися після смерті Аффана і з того часу охопили проблеми жорстокості поліції та підзвітності.

Але є й інші системні проблеми, що викликають суспільний гнів: політична корупція, соціальна нерівність та економічні труднощі, від яких багаті та впливові, здається, несправедливо захищені.

«Еліти здаються замкненими у розкішному житті – як видно з непомірних привілеїв, які отримують парламентарі, – що обурює людей», – пояснив Веді Хадіз, професор азійських досліджень Інституту Азії Мельбурнського університету.

Намагаючись вгамувати загальнонаціональні протести, президент Прабово оголосив у неділю, що кілька державних субсидій, наданих політикам, будуть обмежені, включаючи розмір деяких виплат.

Хоча цей крок був зустрітий протестувальниками, деякі вважають, що цього недостатньо.

Херіанто, колишній центральний координатор Всеіндонезійського студентського союзу, заявив, що оголошення було «кроком у правильному напрямку, але воно не вирішує корінних причин невдоволення».

«Це не лише одна проблема, а давні занепокоєння щодо нерівності, управління та підзвітності, – пояснив він. – Символічні зміни важливі, але люди очікують глибших реформ, особливо в областях, що стосуються звичайних громадян, таких як аграрна політика, освіта та справедливі економічні можливості.

«Кінцева мета – просувати більш підзвітне, прозоре та орієнтоване на людей управління».

Одночасно зі зменшенням пільг для політиків, Прабово також наказав військовим та поліції вжити жорсткіших заходів проти учасників заворушень, мародерів та паліїв після того, як були розграбовані та спалені будинки членів політичних партій та державні будівлі.

Протестувальники підпалили будівлі регіональних законодавчих рад у кількох провінціях Індонезії.

У місті Макасар було підпалено будівлю місцевого парламенту, в результаті чого загинуло щонайменше троє людей та кілька отримали поранення після того, як люди, як повідомляється, опинилися в пастці всередині палаючої будівлі.

Тим часом у Джакарті розлючені натовпи рейдували та грабували предмети розкоші з будинків кількох членів регіональної законодавчої асамблеї, які раніше робили нечутливі зауваження щодо протестувальників, які критикували їхні високі зарплати.

Заворушення змусили Прабово скасувати візит до Китаю, пообіцявши безпосередньо контролювати ситуацію та знайти рішення.

TikTok також призупинив свою функцію прямої трансляції в Індонезії «на найближчі кілька днів» з метою обмеження потенційно запального контенту на тлі занепокоєння щодо масової мобілізації в реальному часі.

Херіанто каже, що загальне ставлення влади до ситуації було «змішаним».

«З одного боку, були спроби підтримувати діалог, але з іншого боку, застосування надмірної сили викликало занепокоєння, – сказав він. – Влада повинна захищати право на мирний протест, а не придушувати його».

Інструкція Прабово владі щодо посилення придушення – включаючи вимкнення світла в районах протестів та використання гумових куль – ще більше загострила занепокоєння Херіанто, викликавши побоювання щодо жорстокості поліції.

«Історія показує нам, що коли держава надає пріоритет заходам безпеки над діалогом, ризик надмірної сили та порушень прав людини зростає», – каже він.

«Ми сподіваємося, що влада діятиме стримано і надасть перевагу деескалації, а не конфронтації».

Неясно, куди далі підуть протести – чи продовжуватимуться вони у насильство та репресії, чи змусять уряд поступитися більшим.

Але незалежно від результату, ситуація є найсерйознішим викликом для уряду Прабово з моменту його вступу на посаду президента у 2024 році.

«Це велике випробування, – сказав доктор Варбертон. – Чи зможе він заспокоїти протестувальників і покласти край постійним демонстраціям, не вдаючись до надмірної державної жорстокості чи репресій? Це питання».

Колишній командир спецназу, звинувачений у серйозних порушеннях прав людини, Прабово перетворив себе через «милі» відео в TikTok, щоб завоювати молодих виборців.

Але багато індонезійців пам’ятають його як зятя військового диктатора Сухарто, який швидко піднявся кар’єрними сходами авторитарного режиму.

Його перемога на виборах минулого року викликала певне занепокоєння, і він зіткнувся з гнівом студентських протестувальників через скорочення бюджету на охорону здоров’я та освіту в лютому цього року.

Прабово, безумовно, знає про силу студентських протестів – вони відіграли ключову роль у поваленні режиму Сухарто. Тому те, як він відреагує, буде вирішальним.

У понеділок спостерігалося коротке затишшя, оскільки деякі індонезійські студенти та групи громадянського суспільства скасували протести в Джакарті, посилаючись на «неможливі умови» після того, як влада посилила заходи безпеки в столиці.

Поліція встановила контрольно-пропускні пункти по всьому місту, а офіцери та військові проводили патрулювання міста та розгорнули снайперів у ключових місцях.

Деякі експерти попереджають, що нещодавня ескалація може бути лише верхівкою айсберга, оскільки багато фундаментальних економічних проблем залишаються невирішеними.

Саме глибина та широта цих проблем надають нинішнім антиурядовим мітингам такої сили, і відрізняють їх від багатьох інших, які індонезійці розпочали в останні роки – роблячи їх, на думку пана Хадіза, «одними з найзначніших спалахів протестів з моменту настання реформації».

Це посилання на реформи, які відбулися після повалення Сухарто в 1998 році, що започаткували еру демократії та стабільності.

Доктор Варбертон також погоджується, що значущість цих протестів «дуже відрізняється від того, що ми бачили за останні два десятиліття».

«За останні роки були хвилі народних протестів, часто очолюваних прогресивними студентами та активістами, – пояснила вона. –

«Нинішні демонстрації відрізняються – претензії глибші й, ймовірно, більш широко відчутні. Протести відображають відчуття економічної незахищеності людей та стриману образу на жадібність та надмірності їхніх обраних посадовців».

Навіть коли Прабово реагує на вимоги, що спричинили демонстрації – скорочуючи парламентські пільги та розпочинаючи розслідування інциденту, який спричинив смерть Аффана – організатори протестів сподіваються використати імпульс для ширшого системного перегляду.

«Це здається значущим, – каже Херіанто. – Соціальні рухи часто виникають у відповідь на накопичені претензії, і такі моменти можуть стати переломними.

«Чи призведе це до значущих змін, залежить від готовності лідерів слухати та діяти в інтересах народу, а не просто захищати політичні або елітні інтереси».

Додатковий репортаж BBC Indonesia