НАВІКИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ: ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ 2 вересня на території Барського ліцею №4 відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок присвячених пам’яті Богдана Мончука та Дмитра Шаповала, героїв російсько-української війни, які віддали життя, захищаючи рідну землю. Ці меморіальні дошки є символом вдячності та пам’яті громади.

Богдан Мончук, народжений у 2001 році в місті Бар, навчався у ЗОШ №4, а згодом здобув фах електрогазозварника. Його шлях захисника розпочався з строкової служби у 2020 році. З початком повномасштабного вторгнення, він був мобілізований до 151-го окремого розвідувального батальйону. Побратими знали його як сміливого та відданого бійця. Богдан героїчно загинув 2 вересня 2024 року, захищаючи Україну на Донецькому напрямку, у віці 22 років. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Дмитро Шаповал, 1998 року народження, родом із села Шпирки Барського району. Він навчався у Барській школі №4 та Новодністровському військовому ліцеї. Розпочавши кар’єру у сфері охорони, Дмитро не залишився осторонь, коли країна потребувала захисту. Він добровільно підписав контракт і став старшим розвідником 131 окремого розвідувального батальйону. Пройшовши військову підготовку у Великій Британії, він брав участь у боях на Харківському, Донецькому та Запорізькому напрямках. Дмитро загинув 26 листопада 2024 року на Запоріжжі, героїчно прикривши собою побратимів під час виконання бойового завдання. Його відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Хрестом розвідника. Йому було 26 років.

Їхні молоді життя, сповнені надій та планів, обірвала жорстока війна. Богдан і Дмитро – це не просто імена на меморіальних дошках. Це юнаки з нашої громади, які мріяли про мирне майбутнє, про створення родин, про щасливі дні на рідній землі. Вони могли б будувати щасливі сім’ї, виховувати дітей, зустрічати мирні світанки. Проте їхній вибір – захист України – поставив їх на шлях, що вів до подвигу та вічної слави.

Ми схиляємо голови перед їхньою відвагою та перед родинами, які втратили найдорожче. Їхній подвиг, їхня самопожертва – це світло, яке не згасне. Вони залишаються з нами у наших думках, у дитячому сміху на шкільному подвір’ї, у вільній Україні, яку вони боронили. Богдан і Дмитро – це Герої, які назавжди залишаться в пам’яті громади, як приклад мужності та відданості. Вічна пам’ять і слава Героям!