Вшануймо пам’ять нашого загиблого захисника, Олександра Васильченка. Життя Олександра Васильченка обірвалося на полі бою, залишивши по собі світлу пам’ять та глибокий сум у серцях рідних і близьких. Він народився 9 лютого 1981 року в мальовничому селі Красний Колядин, де закінчив місцеву середню школу. Його шлях до захисту України розпочався зі строкової військової служби, на яку його призвали у червні 1999 року. Після демобілізації у листопаді 2000 року, Олександр повернувся у рідне село. Десять років він сумлінно працював трактористом у ТОВ «Красноколядинське», демонструючи працьовитість та відповідальність.

У 2010 році доля привела Олександра до міста Чернігів, де він знайшов своє покликання на «Укрзалізниці». У 2012 році його життя збагатилося одруженням. З початком повномасштабного вторгнення, рятуючись від обстрілів обласного центру, Олександр разом з дружиною знайшов прихисток у селі Количівка Іванівської громади Чернігівського району. Це був складний, але важливий період, коли кожен українець мав знайти безпечне місце.

29 березня 2022 року, сповнений патріотизму та рішучості, Олександр Васильченко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Його бойовий шлях проходив у 26-ій Бердичівській артилерійській бригаді ім. генерала хорунжого Романа Дашкевича. Він служив на різних посадах: майстер, такелажник, механік-водій, демонструючи свою універсальність та відданість обов’язку. З 26 червня цього року боєць переведений на посаду механіка-водія 1 взводу 2 батареї самохідного артилерійського дивізіону. Його професіоналізм був надзвичайно важливим для ефективної роботи підрозділу.

30 вересня 2023 року, під час виконання надважливого бойового завдання поблизу населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області, Олександр отримав численні травми та опіки. Його мужність у бою була надзвичайною. Життя воїна намагалися врятувати, спочатку у госпіталі Дніпра, а потім перевезли до лікарні в Києві. На жаль, незважаючи на всі зусилля медиків, 9 жовтня серце героя зупинилося. Поховали Олександра Васильченка на його батьківщині, у рідному селі Красний Колядин. Він залишив по собі дружину, матір та братів, які глибоко сумують за ним.

За виявлену особисту мужність, стійкість та самовідданість у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України, Указом Президента України №147/2024 від 7 березня 2024 року, Олександра Васильченка було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Його подвиг – це приклад справжнього патріотизму, який назавжди залишиться в серцях вдячних українців. Вічна пам’ять і слава Герою!