Чи можливо досягти безсмертя за допомогою трансплантації органів? Це стало несподіваною темою для обговорення цього тижня між президентом Китаю Сі Цзіньпіном та президентом Росії Володимиром Путіним під час їхньої зустрічі на військовому параді в Пекіні. Перекладач, говорячи мандаринською мовою від імені Путіна, розповів Сі, що людські органи можна пересаджувати багаторазово, «щоб людина ставала все молодшою і молодшою» незалежно від віку, і навіть могла б відтерміновувати старіння «невизначено». «За прогнозами, в цьому столітті може стати можливим дожити до 150 років», – додав він. Їхні посмішки та сміх свідчать про жарт, але чи є в цьому доля правди? Трансплантація органів, безсумнівно, рятує життя – у Великій Британії за останні 30 років було врятовано понад 100 000 людей, за даними NHS Blood and Transplant. Безперервні досягнення в медицині та технологіях означають, що трансплантовані органи служать набагато довше. Деякі пацієнти отримали трансплантацію нирки, яка функціонує понад 50 років. Тривалість життя органу залежить від здоров’я донора та реципієнта, а також від того, наскільки добре вони за ним доглядають. Наприклад, нова нирка від живого донора може прослужити 20-25 років, тоді як від померлого донора – 15-20 років. Важливий і тип органу: печінка може служити близько 20 років, серце – 15 років, а легені – майже 10 років, згідно з дослідженнями.

Путін і Сі, можливо, обговорюють багаторазові трансплантації органів. Однак хірургічне втручання – це серйозна процедура зі значними ризиками. Кожен раз, коли ви лягаєте під ніж, ви граєте в рулетку. Наразі люди, які отримують новий орган, змушені довічно приймати потужні препарати для запобігання відторгненню, так звані імунодепресанти. Вони можуть мати побічні ефекти, такі як високий кров’яний тиск, і збільшувати ризик інфекцій. Відторгнення – коли ваша імунна система починає атакувати трансплантований орган, розпізнаючи його як чужорідний, – іноді може статися, навіть якщо ви приймаєте ліки.

Науковці працюють над створенням органів, що не відторгаються, використовуючи генетично модифікованих свиней як донорів. Вони застосовують інструмент редагування генів CRISPR для видалення деяких генів свині та додавання певних людських генів, щоб зробити орган більш сумісним. Експерти вважають, що розведення спеціальних свиней є ідеальним варіантом, оскільки їхні органи приблизно відповідають розміру людських. Наука все ще залишається вкрай експериментальною, але вже були проведені операції з трансплантації серця та нирки. Двоє чоловіків, які погодилися на ці процедури, стали піонерами цієї нової галузі трансплантаційної медицини. Обидва згодом померли, але допомогли розвинути ксенотрансплантацію – пересадку живих клітин, тканин або органів від одного виду до іншого. Інший напрямок досліджень – вирощування абсолютно нових органів із власних людських клітин. Стовбурові клітини мають здатність перетворюватися на будь-який тип клітин або тканин в організмі. Жодна дослідницька група ще не змогла створити повністю функціональні, придатні до трансплантації людські органи, але науковці наближаються до цього. У грудні 2020 року британські дослідники з UCL та Інституту Френсіса Кріка відтворили людський тимус – важливий орган імунної системи – використовуючи людські стовбурові клітини та біоінженерну основу. При трансплантації мишам для тестування він, здавалося, працював. А науковці з лікарні Great Ormond Street у Лондоні стверджують, що виростили людські кишкові трансплантати за допомогою стовбурових клітин з тканин пацієнта, що може одного дня призвести до персоналізованих трансплантацій для дітей з кишковою недостатністю. Але ці досягнення спрямовані на лікування хвороб, а не на продовження життя до 150 років.

Тим часом, технологічний підприємець Брайан Джонсон витрачає мільйони на рік, намагаючись зменшити свій біологічний вік. Наскільки нам відомо, він ще не пробував отримувати нові органи, але вводив собі плазму свого 17-річного сина. Відтоді він припинив це, не побачивши жодних переваг і зіткнувшись зі збільшеним медичним наглядом з боку таких організацій, як Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів. Доктор Джуліан Мутц з King’s College London зазначив, що окрім трансплантації органів, досліджуються й інші підходи, такі як плазмообмін, але вони залишаються експериментальними. «Чи матимуть такі стратегії значний вплив на тривалість життя, особливо на максимальну тривалість життя людини, залишається невизначеним, хоча це область значного наукового інтересу». Професор Ніл Мабботт, експерт з імунопатології в Roslin Institute, Единбурзький університет, припускає, що верхньою межею може бути 125 років. «Найстарішою перевіреною людиною була француженка Жанна Кальман, яка прожила 122 роки між 1875 і 1997 роками», – сказав він BBC News.

І хоча пошкоджені та хворі органи можна замінити трансплантатами, з віком наші тіла стають набагато менш стійкими та менш здатними справлятися з фізичними навантаженнями. «Ми починаємо менш ефективно реагувати на інфекції, наші тіла стають більш крихкими, схильними до травм і менш здатними відновлюватися. Стрес, травма та наслідки хірургічної трансплантації, поряд з постійним використанням імунодепресантів, необхідних для запобігання відторгненню трансплантованих органів, були б надто серйозними для пацієнтів такого похилого віку». Він каже, що замість того, щоб зосереджуватися на продовженні тривалості життя, ми повинні прагнути до прожитих років у здоров’ї. Професор Мабботт зазначив: «Жити набагато довше, але страждати від численних недуг, що супроводжують старіння, і постійно перебувати в лікарні для чергової трансплантації тканин, не звучить як привабливий спосіб провести мою пенсію!»