Новітні ДНК-тести та масштабні міжнародні дослідження вперше з високою точністю визначили географічну прабатьківщину усіх слов’янських народів. Результати вказують на регіон, який сьогодні охоплює південну Білорусь та північну Україну, що є ключовим відкриттям у розумінні походження слов’ян.

Ці захопливі результати дослідження опубліковані у престижному науковому журналі Nature.

Міжнародна дослідницька група вчених, що складається з фахівців з Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії та Хорватії, під керівництвом консорціуму HistoGenes, провела глибокий аналіз генетичних даних. За допомогою найсучасніших технологій було досліджено геноми 555 стародавніх людей, чиї рештки були знайдені на території сучасної Німеччини, Польщі, Хорватії, Росії та інших країн. Це дослідження ДНК-тестів надало безпрецедентні дані про прабатьківщину слов’ян.

Ключовим методом у цьому генетичному дослідженні було порівняння геномів людей, які проживали на цих територіях до так званої «слов’янської ери» (до VI століття н. е.), з геномами тих, хто жив у період активного поширення слов’янської культури. Аналіз ДНК-тестів дозволив простежити міграційні процеси.

Як виявилося, приблизно у VI-VIII століттях відбулася радикальна, значна зміна в генофонді Центральної та Східної Європи. Це свідчить про масштабні переміщення народів та формування нових спільнот. Походження слов’ян виявилося більш складним, ніж припускалося раніше.

Люди слов’янського періоду (після 600 року н. е.) мали новий генетичний компонент, який раніше майже був відсутній у Центральній Європі та на Балканах. Цей компонент, за результатами ДНК-тестів, виявився дуже схожим на ДНК сучасних білорусів, литовців та латишів, що вказує на спільні корені. Це важливий аспект для розуміння слов’янського генофонду.

Ця «північно-східна» генетична спадщина становила значний відсоток у різних регіонах: близько 82% на північно-західних Балканах (Хорватія), близько 83% у східній Німеччині, та вражаючі 93% у Польщі та на північному заході України. Це підкреслює центральну роль цих територій у формуванні прабатьківщини слов’ян.

Дослідження також уточнює, що генетично предки слов’ян є найближчими до населення бронзової доби Балтійського регіону. Однак, на відміну від «чистих» балтів, слов’яни демонструють значно більшу спадщину від ранніх європейських землеробів, що вказує на складний процес формування слов’янського генофонду.

Це означає, що прабатьківщина слов’ян є результатом давнього, багатого змішання: приблизно 70% генетичної спадщини пов’язане з балтами бронзової доби, а близько 30% збагачене генами ранніх європейських землеробів (EEF). Це генетичне дослідження відкриває нові перспективи.

Історичне змішання, за даними ДНК-тестів, відбулося близько 1000 року до нашої ери, що збігається з періодом розпаду балто-слов’янської мовної єдності. Це часове співпадіння підтверджує теорію про поступове формування окремих слов’янських народів.

Завдяки комп’ютерній моделі MOBEST було визначено найімовірніше місце, де відбулося це змішання та де на початку нашої ери проживало сформоване праслов’янське населення. Цим регіоном виявилася територія, що охоплює південну Білорусь та північну Україну, підтверджуючи попередні висновки щодо прабатьківщини слов’ян.

Нагадаємо, раніше науковці в лабораторних умовах відтворили спонтанне з’єднання молекул. Аналогічний процес близько 4 мільярдів років тому призвів до зародження життя на Землі.