***Плакав батько сумний, на колінах до бога молився: «Може син мій живий, бо ще вчора маленьким наснився». Від журби посивів, билась чайкою сплакана мати, – не дай бог нам синів молодих на той світ проводжати***

27 серпня 2024 року в с.Черемошне провели в останню путь відважного воїна, сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно саперного батальйону військової частини, солдата ОГІРЧУКА Руслана Ігоровича.

У церемонії прощання з відважним воїном взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, однокласники, представники міської ради, побратими, жителі Черемошненського старостату та інших населених пунктів Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе і підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.

Біля рідної домівки після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся священник Православної церкви України Святослав, який, зокрема, сказав: «Сину наш, тобі ось 20 літ як виповнилось. Прости нас. Тому, що це ми сприяли приходу до нас чужинців. Ми з ними панькались. Ми дружили. Вони нас убивали, а ми їх до себе горнули. Це ми винні в тому, що він тут лежить молодий. Це ми повинні були наших дітей захистити від ворога. Старше покоління надіялось, що росіяни люди, а вони-ЗЛО. Ще поміж нами є такі, які тяжіють до «руского міра». Сьогодні ми черствіємо. Я від Володарки до ваших країв ховаю наших воїнів і бачу, що все менше і менше приходить людей прощатись з нашими загиблими Героями. Родино, я вклоняюсь вам до землі. У мене теж син захищає Україну. І я не можу знайти для мами заспокоєння. Хай Господь упокоїть новопредставленого воїна Руслана у місті світлім».

На кладовищі начальник управління соціального захисту населення Анатолій Тимощук у своєму виступі розповів про життєвий шлях Руслана: «Руслан народився 5 червня 2004 року в селі Черемошне. У 2010 році пішов до першого класу Черемошненської школи. Навчаючись у школі з 2010 по 2019 роки, Руслан Ігорович був старанним, добросовісним та відповідальним учнем, школу закінчив на відмінно. Завжди був готовий прийти на допомогу, мав багато друзів. Після закінчення школи вступив до ВПУ-42 м. Погребище, де отримав спеціальність електрозварювальника та водія категорії «С». Мріяв стати військовим, тому з липня 2023 року пішов добровольцем на фронт, взявши до рук зброю та піч-о-пліч з побратимами наближав перемогу. Руслан жив і виховувався в сім’ї патріотів: одним із перших захищати Україну пішов батько Огірчук Ігор Іванович, чоловік сестри теж захищає Україну. Своїм подвигом на полі бою він довів, що хоробрість немає вікових обмежень. Заради нас усіх він віддав стукіт власного серця. Руслан Ігорович буде прикладом мужності й відваги, гідним оборонцем нашої держави, він загинув за мир, за правду, за рідну мову, за рідну землю. Він той, хто любив життя, а найбільше своїх рідних і неньку Україну, але безжальна смерть не щадить – забирає найкращих – молодих, розумних, цілеспрямованих, ерудованих – цвіт нації. Ми у вічному боргу перед такими людьми, як Руслан, перед його батьками, родиною, бо наш із вами щоденний спокій і мирне небо над головою дається занадто важкою ціною – втратою людського життя і про це ніколи не потрібно забувати. Спочивай з миром воїне!!! Слава Україні!!! Героям Слава!!!».

Зі словами співчуття також до рідних і близьких загиблого воїна звернувся його командир Євгеній з позивним «Тамада». Він сказав: «Русік був дуже позитивною людиною. Він був відповідальним. І коли ми працювали на полі він завжди виконував все, що потрібно. Виконував чітко, добросовісно як годиться справжньому захиснику. На жаль, Руслана вже немає. Я хочу сказати батькам – живіть! Руслан пішов на небеса для того, щоб ви жили».

Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів.

Поховали воїна під залпи останнього салюту та Гімну України на місцевому кладовищі, в рідному селі Черемошне, що було для бійця місцем наснаги та сили.

Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях і спогадах. Доземний уклін захиснику, шана та світла пам’ять!

***Відділ організаційної та інформаційної роботи***

***https://pog-mrada.gov.ua/index.php/plakav-batko-sumnyi-na-kolinakh-do-boha-molyvsia-mozhe-syn-mii-zhyvyi-bo-shche-vchora-malenkym-nasnyvsia***