Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області роз’яснює порядок нарахування мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) та земельного податку за 2024 рік. Ці питання регулюються Податковим кодексом України (ПКУ), який визначає засади оподаткування, права та обов’язки платників, а також компетенцію контролюючих органів. Місцеві ради мають повноваження встановлювати ставки місцевих податків, зборів та податкових пільг.

Згідно з ПКУ, при встановленні місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники, розмір ставки, податковий період та інші елементи, передбачені статтею 7 ПКУ. Плата за землю, що є частиною податку на майно, належить до місцевих податків і справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Порядок її сплати детально регламентується статтями 269-289 розділу XII Податкового Кодексу України.

Базою оподаткування платою за землю є:

– нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації;

– площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування для земельних часток (паїв) визначається на основі даних про земельні ділянки, що належать фізичним особам на правах власності. Місцеві ради встановлюють ставки земельного податку відповідно до норм, визначених статтями 274 та 277 ПКУ, залежно від того, чи проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Ці ставки зазначаються за видами цільового призначення земельних ділянок згідно з відповідним класифікатором.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні акти на землю, сертифікати на право на земельні частки (паї), рішення органів місцевого самоврядування та інші правовстановлюючі документи.

Платники податку мають право звернутися до контролюючого органу для звірки даних щодо:

– розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні;

– права на користування пільгою зі сплати податку;

– розміру ставки земельного податку;

– нарахованої суми плати за землю.

Інформація для обліку платників плати за землю надходить від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, на виконання розпоряджень щодо обліку платників та нарахування плати за землю та мінімального податкового зобов’язання.

Визначення загального мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) для фізичних осіб, які не є підприємцями, здійснюється контролюючими органами за податковою адресою до 1 липня року, наступного за звітним. Розрахункова сума МПЗ залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнта 0,05 (для 2024 року) або 0,057 (для 2025 року та наступних років до припинення воєнного стану), та кількості місяців володіння/користування ділянкою.

Важливо, що законодавчо встановлено мінімальну суму МПЗ: не менше 700 грн з 1 гектара, а для ділянок з часткою ріллі від 50% – 1400 грн з 1 гектара. При цьому, позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених податків, зборів і платежів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю та земельними ділянками, сплачується до бюджету.

До сплачених податків включаються податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільгосппродукції, а також земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь. Розрахунок МПЗ здійснюється за відповідними формулами, що враховують нормативну грошову оцінку, коефіцієнти та площу земельних ділянок.

Звертаємо увагу, що у період дії воєнного стану та до його скасування застосовуються особливі умови щодо розрахунку МПЗ, включаючи мінімальні граничні суми. Всі розрахунки здійснюються на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та інших правовстановлюючих документів.

« повернутися