НАВІКИ У ПАМ’ЯТІ…

Сьогодні, 9 вересня 2025 року, громада села Голозубинці з глибоким сумом провела в останню путь відважного Воїна, нашого земляка – старшого сержанта МАЗУРА Миколи Вікторовича. Він загинув 3 червня 2025 року, мужньо захищаючи свободу та незалежність України під час виконання бойового завдання поблизу міста Сіверськ на Донеччині. Ця непоправна втрата глибоко вразила всіх нас.

Микола Вікторович народився 4 квітня 1975 року в селі Рачинці. Змалку він вирізнявся добротою, щирістю та чуйністю, завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував. Після здобуття середньої освіти, він отримав професію механіка у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському технікумі. У 1994 році вступив до лав Збройних Сил України, де пройшов військову службу командиром відділення ракетних військ, отримавши звання старшого сержанта. У 1996 році, повернувшись додому, він одружився. З дружиною вони оселилися в селі Голозубинці, де виховали трьох синів: Тимура, Максима та донечку Асю. Микола Вікторович був люблячим чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою для своєї родини, слугуючи прикладом мужності, чесності та доброти.

Протягом багатьох років він сумлінно працював у ТОВ «Ситний двір» як тракторист та комбайнер, завоювавши глибоку повагу серед колег та односельців. У 2015 році його працьовитість та відповідальність були відзначені довірою громади, яка обрала його депутатом Дунаєвецької міської ради VII скликання. У будь-якій сфері діяльності Микола Вікторович залишався працьовитим, відповідальним і гідним поваги чоловіком.

З початком повномасштабної війни, його старший син першим став на захист Батьківщини. Сам Микола Вікторович активно займався волонтерською діяльністю, надаючи допомогу військовим. У серпні 2023 року він прийняв рішення приєднатися до лав Збройних Сил України. Своє 50-річчя він зустрів на бойових позиціях, в окопах. Навесні 2025 року йому вдалося ненадовго повернутися до родини, щоб востаннє обійняти найрідніших та відчути тепло рідної домівки. 15 травня Микола Вікторович знову вирушив до своїх побратимів. На початку літа, під час запеклих боїв, він віддав найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє України, за щасливе майбутнє своїх дітей.

Жодні слова не зможуть повністю передати глибину нашого горя. Проте пам’ять про Миколу Мазура, нашого героя, назавжди житиме у серцях його рідних, друзів, побратимів та всієї громади. Він назавжди залишиться взірцем мужності, самопожертви та безмежної любові до Батьківщини.

Прощання з Героєм зібрало численних рідних, друзів, побратимів, односельців та всіх, хто знав і шанував Миколу Вікторовича. Під державними прапорами, з почесною вартою та військовими почестями, Захисник знайшов вічний спочинок на місцевому кладовищі в селі Голозубинці. Вічна пам’ять і низький уклін нашому Герою! Нехай Господь дарує рідним сили пережити цю непоправну втрату, а душу Миколи прийме у Царство Небесне.