З глибокою скорботою повідомляємо про непоправну втрату – загибель мужнього воїна, Бібка Дмитра Миколайовича. Його героїчний шлях обірвався, залишивши по собі невимовний біль у серцях близьких та всієї Обухівської громади.

Дмитро Миколайович народився 7 листопада 1986 року на Житомирщині, проте через наслідки аварії на Чорнобильській АЕС його родина була змушена переселитися на Кіровоградщину. Там, у селі Несваткове Олександрівського району, він здобув освіту, закінчивши школу та здобувши фах радіоелектроніка у місцевому професійно-технічному училищі. Строкову службу пройшов у військах протиповітряної оборони, після чого продовжив навчання заочно.

З 2015 по 2017 рік, будучи старшим матросом, Дмитро Бібко брав участь в Антитерористичній операції у складі Маріупольського підрозділу. Він не любив говорити про війну, оберігаючи спокій рідних. Після демобілізації жив у Києві, працював за фахом електрика та радіоелектроніка, що було його справжнім захопленням. Ще з часів АТО його позивний був «Електронік».

У 2021 році Дмитро створив сім’ю. З дружиною, родом зі Слобідки, вони оселилися в цьому селі. Дмитро був надзвичайно працьовитим: облаштував будинок, збудував альтанку, встиг зробити багато для господарства. Він залишив пам’ять про себе дітям – трьом маленьким українцям – висадженими власноруч квітами та деревами, які вже цього року дали врожай. Його плани на майбутнє були грандіозними, але їх перекреслила війна.

7 травня 2024 року Дмитра мобілізували. Після навчань на Житомирщині його направили до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. До останнього він захищав Україну на Покровському напрямку, де отримав поранення, після якого перебував у військовому шпиталі Кривого Рогу.

З 16 серпня 2024 року Дмитро вважався зниклим безвісти. Після тривалих пошуків та болісного очікування, 22 травня 2025 року тіло героя було знайдене та ідентифіковане під час обміну тілами.

5 вересня старший солдат Бібок Дмитро Миколайович, старший стрілець 3-ої парашутно-десантної роти 1-го парашутно-десантного батальйону, повернувся додому, щоб знайти вічний спочинок. Його життя – це приклад мужності, відданості та любові до Батьківщини.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним Дмитра: мамі Ганні Дем’янівні, дружині Анні, дітям Ангеліні, Артему, Макару, брату Олексію, сестрі Олені, побратимам та всім, хто знав і поважав нашого героя. Це неоціненна втрата для всієї громади. Нехай наша вдячність і пам’ять будуть крилами для його душі. Спочивай з миром, наш Герою. Твоя пам’ять житиме вічно.