Аферисти часто видають себе за ідіотів чи божевільних. Бо шо з такого візьмеш? А подати ідіоту – Божа справа. Є в соцмережах самашечча, яка на камеру кумедно жере. Як свиня. У якійсь задрипаній хаті, руками бере макарони, підхрюкує. Потім просить грошей. «Мені (така й така) надіслала гроші на туш (називає супер-лакшері бренд), тищ 15 мо, мо й більше.
Гадаю, панянка вже стала гривневою міліонеркою.
І ось, цей, Лєбігович.
Це симптоми якоїсь мені невідомої суспільної хвороби. Не сьогодні воно почалося. Але ж ХХІ століття на дворі, космічні кораблі бороздят простори і тому подібне.
Ходила я років з десять в Кирилівську церкву. Там бісів не виганяли, не бачила, але частенько тьотки перед сповіддю гавкали, говорили басом, їх кидало об землю. А після сповіді – штиль і спокій. І до цього батюшки вишиковувалася черга сповідальників, бажаючих похрестити дитину, освятити машину, повінчати, відспівати тощо. Бо біси ж його бояться.
А я тихцем думала собі, чого б це священиків не запросити в саму лікарню Павлова. Лікували б важкохворих. Вони так само гавкають, рохкають, кидаються на підлогу. Горе. Але, ніт! З жінкою, в яку на службі вселився біс, я пила каву в місцевому, монастирському ларку. Нічо так, решту рахує правильно, посміхається продавчині. Вивів нечистого з неї батюшка.
Публіка задоволена.