У Гусятинській громаді відбулися заходи з нагоди Дня пам’яті захисників України

Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.
Сьогодні, 29 серпня, у селищі Гусятин біля Алеї Пам’яті Героїв відбувся захід з нагоди Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Україна переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо тисячі поранених і загиблих, безвісно зниклих, сотні тих, які опинилися в полоні, мужніх оборонців ЗСУ. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність.
Військовослужбовці, ветерани, священнослужителі, представники Гусятинської селищної ради, установ і організацій, депутати, учні та студенти, рідні та близькі загиблих воїнів, жителі та гості громади зібрались аби віддати шану тим, хто віддав життя за Україну.
Представники духовенства відправили панахиду за загиблими Героями та провели освячення Алеї.
На жаль, Алея Пам’яті поповнилась новими світлинами захисників які віддали своє життя за нашу свободу:
– Гурняка Віктора Петровича (08.06.1987 – 19.10.2014) – військовослужбовця з села Городниця, який загинув під мінометним обстрілом, коли вивозив поранених з поля бою поблизу селища Сміле Слов’яносербського району Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно);
– Тахновського Михайла Анатолійовича (17.11.1983-30.04.2024) – військовослужбовця з села Трибухівці, який загинув поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області;
– Можука Володимира Олексійовича (15.03.1973-08.05.2024) – військовослужбовця з селища Гусятин, який помер у лікарні м.Тернопіль;
– Мусяла Івана Володимировича (03.07.1985-25.06.2024) – військовослужбовця з села Васильків, який помер поблизу населеного пункту Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Перед присутніми виступив Гусятинський селищний голова Степан Карпо, який зокрема сказав:
«Ми повинні з глибокою повагою і безмежною вдячністю пам’ятати тих, хто віддав своє життя за мирне небо.
Згадуймо і шануймо наших захисників, які полягли за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Їхній подвиг навіки залишиться в нашій історії.
Загибель кожного нашого воїна – болюча рана не лише для рідних і близьких, нашої громади, а й для усієї держави. Вони були справжнім щитом і мечем тут на землі, а нині оберігають нас на небесах. Вічна та світла пам’ять воїнам. Сил і витримки родинам полеглих Героїв, імена яких назавжди з гордістю і скорботою будуть у наших серцях!».
Під звуки пісні – реквієм «Плине кача по Тисині» присутні вшанували хвилиною мовчання воїнів, які ціною свого життя захищали та відстоювали незалежність України.
На заході поіменно згадали кожного загиблого воїна, жителів та уродженців Гусятинської громади:
– Гурняка Віктора Петровича (08.06.1987 – 19.10.2014) – військовослужбовця з села Городниця, який загинув під мінометним обстрілом, коли вивозив поранених з поля бою поблизу селища Сміле Слов’яносербського району Луганської області. Удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно);
– Чухася Руслана Івановича (24.08.1971 – 01.02.2015), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув поблизу села Червоний Чабан Каланчацького району Херсонської області;
– Богоносюка Василя Богдановича (18.10.1980-20.02.2019), військовослужбовця з села Васильків, який загинув поблизу міста Мар’їнка Донецької області;
– Процишина Михайла Івановича (26.05.1964-08.03.2022), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Лукашівка Чернігівської області;
– Михайлишина Романа Мироновича (18.08.1988-24.05.2022), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув поблизу населеного пункту Ниркове Попаснянського району Луганської області, виконуючи бойове завдання;
– Романцова Олександра Васильовича (14.07.1971-06.11.2022), військовослужбовця з селища Гусятин, який помер біля с.Роздолівка Бахмутського району Донецької області;
– Гринчука Віталія Івановича (07.05.1984-08.12.2022), військовослужбовця з селища Гусятин, який помер від важких поранень, отриманих у бою, в лікарні м.Дніпро;
– Невінського Віталія Ігоровича (26.08.1996-15.12.2022), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув під час відбиття штурмових дій поблизу населеного пункту Підгородне на Донеччині. Удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно);
– Мороза Івана Івановича (25.01.1989-12.01.2023), військовослужбовця з с.Постолівка, який загинув поблизу селища Білогорівка Луганської області;
– Болотянського Володимира Андрійовича (28.02.1989-24.01.2023), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув під час артилерійського обстрілу поблизу села Щербаки Запорізької області;
– Процаніна Андрія Кириловича (29.04.1970-22.07.2023), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув у бою в районі села Григорівка Донецької області;
– Галасіса Петра Петровича (13.08.1987-13.05.2023), військовослужбовця з с.Постолівка, який загинув поблизу населеного пункту Мхи Чернігівської області;
– Олійника Радомира Івановича (14.07.2005-21.10.2023), військовослужбовця з с.Постолівка, який загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області в результаті мінометно-артилерійського обстрілу;
– Череватого Ярослава Миколайовича (16.05.2001-21.11.2023), військовослужбовця з селища Гусятин, який загинув внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області;
– Маковея Валентина Володимировича (07.01.1986-17.01.2024), військовослужбовця з села Сидорів, який загинув під час бойового завдання в районі населеного пункту Терни Донецької області;
– Тахновського Михайла Анатолійовича (17.11.1983-30.04.2024) – військовослужбовця з села Трибухівці, який загинув поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області;
– Можука Володимира Олексійовича (15.03.1973-08.05.2024) – військовослужбовця з селища Гусятин, який помер у лікарні м.Тернопіль;
– Мусяла Івана Володимировича (03.07.1985-25.06.2024) – військовослужбовця з села Васильків, який помер поблизу населеного пункту Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
До присутніх звернулася мати загиблого військовослужбовця Гурняка Віктора. Вона подякувала сім’ям та родинам полеглих воїнів, солдатів, які зараз захищають нашу державу від російської навали. Марія Гурняк розповіла, що її син завжди дотримувався пластової ідеї любити Бога і Україну. «У 14 років мій син писав у школі твір: „Я б хотів стати психологом або секретарем. Хотів би мати свою фірму чи навіть працювати на великому підприємстві. Але найбільше я б хотів зробити свій внесок у розвиток і в розквіт нашої держави“- згадувала Марія. Віктор справді зробив свій внесок — він поліг за Батьківщину. Він свідомо став на її захист, бо любив понад усе. Побажала усім Перемоги, миру та віри у щасливе майбутнє України.
Проникливі пісні та вірші у виконанні артистів Гусятинського центру культури та дозвілля ставали вираженням тих почуттів, які сповнювали серця присутніх.
Наприкінці відбулось покладання квітів та лампадок до світлин полеглих Героїв.
Захід був емоційно важкий та надзвичайно душевний. Всі присутні не могли стримати сліз, адже рана від втрати дуже болюча…
Кожен усвідомлює ціну незалежності, яку знову і знову доводиться відстоювати. Адже воїни, які загинули, віддали найдорожче – своє життя – заради того, щоб в їхніх сімей і в нас було майбутнє, щоб ми могли жити, вчитися, працювати.
Вічна пам’ять воїнам! Слава Україні! Слава українським захисникам!
Боляче усвідомлювати, що це всього лиш світлини, бо душі воїнів уже дивляться на нас з Вічності…
Бережімо світлу пам’ять про подвиг наших Героїв!