Сьогодні ми відзначаємо надзвичайний ювілей – 100-річчя від дня народження Любові Василівни Михайлової, жінки, чиє життя є свідченням незламності духу та глибокої любові до рідної землі. Це унікальна нагода вшанувати пам’ять людини, яка пройшла крізь десятиліття бурхливої історії України.

Пані Любов, відзначаючи свій столітній ювілей, згадала події минулого, зокрема евакуацію населення, провівши паралелі з сучасними випробуваннями, коли українці знову змушені залишати свої домівки через жорстоку війну. Її спогади про ті часи, коли доводилося долати труднощі та невідомість, резонують із сьогоденням, демонструючи циклічність історії та незмінну силу людського духу.

Особливе місце в її розповіді зайняв 1937 рік – пік Великого терору, наймасштабнішої кампанії сталінських репресій. Любов Василівна пам’ятає той період страху, коли масові арешти, катування, розстріли та депортації забрали життя мільйонів українців, зокрема й представників інтелігенції. Ця трагічна епоха залишила глибокий шрам в історії країни та в пам’яті тих, хто її пережив.

Цінуючи кожен момент життя, донька Любові Василівни, Валентина, висловила прості, але надзвичайно глибокі слова: «За всі годи і місяці благодарю». Це вираження безмежної вдячності за кожен прожитий день, за кожну мить, пережиту разом.

Життя Любові Василівни – це справжній урок мужності, стійкості та віри. Її історія надихає нас цінувати мир, берегти найдорожче – любов до життя та рідної землі. Бажаємо всім мати стільки ж сили серця та світла в душі, щоб долати будь-які життєві випробування, адже саме це робить нас сильнішими.