Сьогодні минає два роки від дня, коли перестало битись серце нашого земляка, мужнього воїна, відданого сина України – Семенюка Тараса Васильовича із села Зелене.

Тарас став на захист Батьківщини у найважчий для неї час. Він залишив дім, родину, рідне село, щоб боронити нашу свободу, спокій і майбутнє України. Його серце було сповнене любові до рідної землі, його сила і відвага надихали побратимів у найскладніші хвилини.

Два роки – ніби мить, а водночас вічність для тих, хто щодня відчуває невимовний біль втрати. Але пам’ять про Тараса живе й житиме завжди – у серцях рідних і друзів, у вдячності всіх, хто має можливість жити під мирним небом завдяки його жертовності.

Ми схиляємо голови перед подвигом нашого Героя. Його життя – приклад мужності, сили духу і справжньої любові до України.

Вічна слава і вічна пам’ять Тобі, Тарасе! Спочивай з Богом.

Герой не вмирає — живе у серцях,
У спогадах світлих, в молитвах щодня.
За волю і правду він став до кінця,
Його не забуде ніколи земля.