Шановні жителі Петриківської громади!

Сьогодні — 1297-й день героїчного протистояння українського народу повномасштабному вторгненню. Щодня ворог продовжує свої терористичні атаки на мирні міста та села, демонструючи нову жорстокість. Однак, незважаючи на всі випробування, наша незламність є результатом титанічної праці та незборимої волі захисників і захисниць України. Ми висловлюємо глибоку вдячність кожному, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини.

Щодня у загальнонаціональній хвилині мовчання ми схиляємо голови в глибокій скорботі та безмежній вдячності перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу й незалежність нашої держави. Ми також вшановуємо мирних жителів, які стали жертвами безжального ворога, і пам’ятаємо кожного, чиє життя обірвалося через цю жорстоку війну.

Два роки тому трагічна звістка сколихнула Петриківщину — у бою за Україну загинув відданий син рідної землі, захисник Замахаєв Володимир Миколайович. Його добре знали як відповідального, уважного та сумлінного чоловіка, який завжди сумлінно ставився до своїх обов’язків. Володимир Миколайович назавжди залишився у пам’яті побратимів та односельців як щира, привітна людина, завжди готова простягнути руку допомоги кожному, хто її потребував. Він був турботливим сином, надійною опорою для своєї родини та люблячим чоловіком, чия втрата стала непоправною для багатьох.

Світла пам’ять про Володимира Замахаєва житиме в серцях усіх, хто його знав і цінував. Він — назавжди у строю, серед тих героїв, завдяки кому Україна тримається й продовжує боротьбу. Його подвиг — це не лише внесок у нашу перемогу, а й приклад мужності та самовідданості для майбутніх поколінь.

Ми пам’ятаємо. Ми шануємо. Ми ніколи не забудемо подвиг Володимира Замахаєва та всіх полеглих героїв.

Герої не вмирають! Їхні імена назавжди вписані в історію України та нашої Петриківщини. Ми зобов’язані зберегти пам’ять про них і передати її наступним поколінням, щоб вони знали ціну свободи та незалежності.