29 серпня Кодимська громада провела в останню путь загиблого українського воїна

РУСОЛА ВЛАДИСЛАВА СЕРГІЙОВИЧА.

Ми усі зараз перебуваємо у стані відхилення реальності. Бо ще недавно, якісь лічені дні тому, ми бачили Владислава здоровим і щасливим від того, що створив сім’ю, був закоханий, любив життя, яке тільки розпочиналося, і понад усе любив Україну. Бо хіба це найпереконливіший доказ, коли у 18 років самостійно приймаєш рішення йти на її захист.

Сьогодні Лабушне і Кодима, уся громада опустилися на коліна, створивши «живий коридор» для бійця, встеливши дорогу живими квітами.

Громадянська панахида прощання відбулася у Кодимі на площі Перемоги.

Звернувся до родини і присутніх міський голова Сергій Лупашко. Він пригадав і переказав громаді історію із одного героїчного дня, коли Влад зі своїм другом і земляком, єдиним екіпажем, під нестихаючими обстрілами ворога, змогли забрати із поля бою поранених і вбитих побратимів. Тоді бійці повернулися живими і неушкодженими:

– Ось в таких оповідях жорстокої сучасної війни наші українські воїни будуть жити вічно. А ми будемо передавати їх з покоління у покоління, писати про це у книжках, на скрижалях історії, допоки це зло не буде викорінено назавжди. Висловлюю щирі співчуття родині бійця. Знаю: цей раптовий удар відбирає віру, знецінює життя. Ви зараз відчуваєте шок, обурення, злість, почуття провини. Та все ж настане час відновлення. Тоді ви побачите усю нашу скорботу, і відчуєте гордість за свого Влада. Бо це був його виважений вибір – захищати Україну у темні часи. Ми ж маємо бути об’єднаними і небайдужими. Бо наша байдужість – це добриво для пекельних дій ворога, це мовчазна згода на вбивство України! Прощавай, Владиславе! Навіки у нашій пам’яті! Слава Україні!

Прощальні слова та співчуття родині висловили також заступник начальника управління соціального захисту населення Подільської РДА Оксана Гайдук; староста Лабушненського старостинського округу Руслан Хілобок, старший сержант військової частини А2896 Владислав Яковенко, ігумен, настоятель Свято Архангельського Михайлівської парафії православної церкви України, отець Нестор: погляньте на XXI століття! Погляньте, як швидко, через війну, сьогодні зріє молодь. І стає месією, голосом, який кличе за собою. Таким голосом, прикладом жертовної любові до Батьківщини, став для нас Влад , всього лише на 21-у році життя!

Поховали ВЛАДИСЛАВА РУСОЛА на Кодимському кладовищі. А ми вже ніколи не зможемо забути зранений, згорьований крик матері, яка втратила сина…

Прощавай, ВЛАДИСЛАВЕ, прощавай український ратнику! Твій світлий, чистий образ завжди залишається з нами.

Карбуємо навіки у пам’яті це ім’я:

РУСОЛ ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ

молодший сержант, військовослужбовець 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А2896, вірний присязі, під час виконання обов’язків, пов’язаних із захистом Вітчизни, близько 11:50 год. 26.08.2024 року під час атаки ворожого дрона-камікадзе, загинув, отримавши травми, несумісні з життям, поблизу населеного пункту Українськ Донецької області.

24.03.2003-26.08.2024