Громада Гопчиці провела в останню путь воїна. Пам’яті Ярослава Дзьобка ???

У четвер, 29 серпня, громада Гопчиці провела в останню путь на алеї полеглих героїв Сабарівського кладовища Вінниці односельчанина, старшого солдата, розвідника 131 окремого розвідувального батальйону Ярослава Дзьобка.

Прощання з нашим воїном відбулось у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Ярослав Дзьобко народився 16 липня 1994 року в Гопчиці, закінчив Гопчицьку середню загальноосвітню школу, після чого навчався в училищі №7 за фахом кухар-кондитер. Спершу працював за фахом, а згодом перейшов на роботу в супермаркет “Грант”.

У 2018 році Ярослав добровольцем записався до лав ЗСУ, підписав контракт та проходив службу у частині А1405 у місті Кропивницький.

Після закінчення контракту у 2021 році, Ярослав підписав наступний контракт та служив у військовій частині А1445 у селі Глущинці, пройшов додаткове навчання у Львівській області. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, Ярослав з побратимами відбув на захист Миколаєва, де воювали тривалий час.

Взимку 2023 року Ярослав пройшов навчання у Польщі, здобував навички бойового медика. Згодом боронив Херсон, за що був нагороджений медаллю “За звільнення Херсону”.

Навесні 2024 року Ярослав брав активну участь у боях на Харківському напрямку.

7 серпня 2024 року Ярослав пішов у останній бій, в якому поліг від мінометного обстрілу.

Під час прощання з полеглим воїно староста Гопчиці Роман Прилуцький сказав:

“Важка звістка та непоправне горе лягли гірким смутком на сім’ю нашого воїна та на всю Погребищенську громаду. Сьогодні на цьому святому місці нас зібрало спільне горе. В бою загинув наш односельчанин Дзьобко Ярослав Анатолійович.

Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять та мужність нашого воїна-земляка. Воїн — це не лише людина в формі, це символ мужності, відваги героїзму та самопожертви. Саме таким був наш Ярик. Кожен з нас сьогодні відчуває глибоку вдячність за його внесок у нашу свободу. Він як і ми любив життя, а найбільше свою донечку Іванку. Ярослав любив Україну, мріяв про щасливе майбутнє у вільній країні. Мріяв жити поряд зі своїми рідними. Але проклята війна забирає найкращих синів та доньок України.

Ми в неоплатному боргу перед сім’ями загиблих воїнів. Глибока та щира шана всім, хто сьогодні в однострої й зі зброєю в руках боронить рідну Батьківщину. Від усієї Гопчицької громади висловлюю щирі співчуття рідним нашого Ярослава. Разом зі святими отцями у спільній молитві просимо Господа, щоб дав сил родині пережити важку втрату. У смутку та жалю схиляємо голови сьогодні перед героєм України. Вічна та світла пам’ять нашому захиснику! Вічна та світла пам’ять всім героям України, що загинули зі зброєю в руках! Слава Збройним Силам! Слава Україні!”