Зустріч з поліцією ? Чи викликає в когось така подія позитивні емоції? Можливо коли ви бачите проїзджаючий повз вас автомобіль патрульної поліції – ви собі думаєте: клас, я в безпеці, моє життя чи моє майно в безпеці, поліцейські поруч, я вдячний їм за їхню нелегку працю.
Дуже сумніваюсь що саме такі почуття може це викликати і якщо хтось мені скаже про це – то моя відповідь однозначна: або ти сам працюєш в цій структурі і свято віриш в свою справу і те що дійсно робиш щось важливе світле і потрібне або хтось із близьких людей там працює і ти думаєш що твій син/дочка чи кум чи брат – то святі люди і на них можна покластися у будь-якій ситуації.

Чесно? Особисто я так не думаю НІКОЛИ! Проїзджаючий повз мене автомобіль поліції викликає в мене лише злість, сум і жаль за нас усіх, бо окрім небезпеки яка може чекати на будь-якому кроці, тим паче у такий непростий час, до усього додається ще і наша НЕшановна поліція, яка ще більше ускладнює наше життя.

Не знаю жодного випадку коли поліція дійсно комусь допомогла, чи то відшукати вкрадене майно, чи документи, а тим більше гроші. Купа, ні величезна купа писанини, а результати нульові.

З власного досвіду: з авто викрали документи, викликаємо поліцію, пишемо заяву, вказуємо поліції хто викрав, коли, і де саме проживає злочинець (бо цією інформацією володіємо, але нічого вдіяти не можемо самостійно, хіба що застосовувати силу, проте хотілося б як-то кажуть законно усе повернути). Заяву писали кілька годин, сто разів усе уточнювали, документи ніхто не повернув. Більше того після написання заяви був дзвінок з незнайомого номера із пропозицією повернути документи за 3 тис. грн. Цікаво звідки ж номер телефону у злочинців? ? Можливо із заяви? Хто бачив цю заяву? Чи у злочинців і в поліції одна база контактів? Питання звісно риторичні як і те чи варто було в принципі звертатися в поліцію і що це нам дало?

Ситуація наступна: з квартири викрадено дві сумки з документами, гаманцями, іншими цінними речами. Викликаємо поліцію, декілька годин НАДВАЖЛИВОЇ писанини, сказали чекати до ранку бо знають хто це може бути і вранці зателефонує слідчий. Слідчий дійсно на наступний день зателефонував і сказав що можна прийти забрати паспорт, на повернення грошей чи інших цінних речей можемо не розраховувати. Тобто стоп… ви знаєте хто вчинив цей злочин, ви змушуєте повернути паспорти, а інші усі речі просто залишаєте злочинцям, чи забираєте собі ? Цікаво просто як живеться і спиться тим поліцейським які на ці кошти купують собі речі, дітям іграшки чи цукерки. Чи думають вони про те що фактично вони співучасники цього злочину? Чи розуміють вони свою причетність до цього? Питання чи варто було взагалі звертатися до поліції я думаю тут в принципі не доречне, бо й так все зрозуміло.

І таких випадків сотні, тисячі, думаю в кожного хоч би раз була якась схожа неприємна історія. Якщо таких випадків не траплялося – то бережи вас Боже від такого ?? На інші сили сподіватися тут не варто.

Ситуація сьогоднішня 28.08.2024 в 21:53 телефонує до мене дочка чи можу я приїхати забрати її від подружки, вулиця неосвітлюється, жодного фонаря, звісно їду.

Відʼїзджаємо 10 метрів від воріт на повороті куди мені потрібно повертати стоїть на всю дорогу (вуличка вузька) поліцейський автомобіль, проїжджаю прямо, бо бачу що не розминемось інакше, слідують за мною і одразу включають проблискові маячки як сигнал про вимогу до зупинки. Зупиняюсь, ще не можу зрозуміти нічого, але думаю можливо це місцева поліція і потрібна якась моя допомога. Нагадую подія відбувається на темній сільській вуличці де немає жодного освітлення, жодного знака, де в принципі немає нормальної дороги. Підходять поліцейські і починають шукати до чого вчепитися: а покажіть документи – показала, а покажіть страховку – вже нервую, показую, в темноті не ту що потрібно дістала з файлу, показала просрочену – щасливі поліцейські потирають руки як муха лапки коли готується поласувати купкою гною, дістаю актуальний страховий поліс – сум в їхніх очах, відкрийте багажник – відкриваю і попутно питаю: вам реально так нудно працювати що ви вирішили спіймати небезпечних злочинців у вигляді двох жінок? мовчать і дивляться в порожній багажник, пауза і далі прослідуйте з нами в патрульний автомобіль в нас є підозра що ви вживали алкоголь ?
Тут в мене вже шок, внутрішня істерика, бо знаю випадки коли людині приписували різні ситуації і довести щось потім просто нереально. Ну гаразд йдемо, хвилююся бо наразі користувалась спреєм для горла і думаю про те що він може вплинути на результат. Тим часом мені проводять лекцію на тему що я в нетверезому вигляді не мала права керувати транспортним засобом і я далі не поїду, мені потрібно викликати тверезого водія або залишити автомобіль серед вулиці. Беру себе в руки, погоджуюсь пройти тестування на драгері – результат 0.0 Чи були вони за мене раді я думаю ви і самі розумієте ? зате я щаслива прошу повернути мені документи якщо уже більше інших претензій до мене немає. На що поліцейська каже: я поверну як складу протокол про накладення штрафу. У мене тут вже максимальний рівень шоку: за що штраф питаю? За те що Ви їхали без пристебнутого паска безпеки.
Як Вам таке?

Хочу спитати інших водіїв чи завжди ви користуєтеся паском безпеки біля двору чи практично в дворі? Чи це лише я така злісна порушниця ?

Це з одного боку смішно (бо є такий анекдот коли зупиняє поліція авто і водій каже з вікна: я ж нічого не порушував, а поліцейський йому відповідає: а ви самі в це вірите?), а з іншого боку це дуже сумно – бо в наш час коли люди виживають в сучасному світі, але не дивлячись на усі труднощі збирають по копійках щоб придбати якесь стареньке авто для військових – наша поліція возить сраки (вибачте тут без цензури) в новесеньких позашляховиках аби ловити таких злочинців як я.

Слава Богу ця історія для мене закінчилась штрафом за непристебнутий ремінь безпеки і мені не приписали більше інших злісних порушень і не підкинули якихось заборонених речовин, бо в сучасному світі – це дуже поширена практика нажаль.

Додам що за претензії щодо алкогольного спʼяніння і вислухану мною лекцію на цю тему ніхто звісно не вибачався.

То ж повертаючись до початку цієї історії хочу сказати від себе: поліція це зграя дармоїдів, жодної безпеки, жодного захисту вони не несуть своєю присутністю, бажаючи вислужитися перед своїм керівництвом і підігнати статистику ви чіпляєтесь до людей які дійсно ні в чому не винні і в упор не бачите (чи не хочете бачити) реальних злочинців, спитайте в людей – вас ненавидить абсолютна більшість, просто мовчить про це, і можливо серед вас і є винятки (порядні люди), але їх дуже мало, одиниці, яких ще не підімʼяла ця система.

Вони їздять на автомобілях куплених з наших податків, заправляють ці автомобілі з наших податків, отримують заробітну плату і премії також таки з тих самих податків і кошмарять простий люд за всі ці привілегії.

І усіх все влаштовує, усі мовчки усе готові терпіти, аби гірше не було… і щоразу ця планка нормального життя все нижче і нижче опускається чи нам її опускають чи ми це самі дозволяємо з собою робити…

Навіть якщо хоч один поліцейський прочитає цей допис і змінить своє ставлення до людей – значить я це писала не дарма. Віри не втрачаю, але маю сумніви ?

Дякую за увагу!
Дякую усім хто дочитав!