Тридцять чотири роки тому сталася техногенна катастрофа на ЧАЕС, яка назавжди закарбувалася в пам’яті людства як символ чорної трагедії. 26 квітня 1986 року, о 1:23 ночі, прогримів вибух на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Ця потужна вибухова хвиля рознесла смертоносні атоми радіоактивних речовин на значні території, спричинивши широкомасштабне лихо, наслідки якого відчуваються й понині. Жахливі екологічні та соціальні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС продовжують відлунювати багатоголосим ехом. Внаслідок вибуху в навколишнє середовище було викинуто смертельно небезпечну дозу радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, цезію, йоду та стронцію.

Ми пам’ятаємо про цю жахливу радіаційну аварію планетарного масштабу. В Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу, разом з усім світом, ми вшановуємо героїчний подвиг ліквідаторів. Близько 600 тисяч осіб стали учасниками ліквідації цієї техногенної катастрофи. Особливо відзначився Хорольський район Полтавської області, звідки було відправлено найбільшу кількість рятувальників для оперативних заходів з локалізації аварії. Імена 1033 ліквідаторів з Хорольщини викарбувані на чорному граніті меморіальної стели «Учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС», розташованої в центрі Хорола. Пам’ять про подвиг ліквідаторів назавжди житиме в наших серцях, адже саме їм ми завдячуємо своїм життям.

Цього року, через протиепідемічні заходи, суспільство позбавлене можливості належно відзначити цей день в урочистій атмосфері. Проте, відсутність традиційних мітингів-реквіємів не зменшує значущості та цінності наших рятівників, які відвернули непоправну біду, врятувавши людство та все живе.

Тож, схилімо в скорботі голови і пом’янімо тих відважних борців із невидимим атомом, хто заради нашого порятунку віддав власне життя. А тим ліквідаторам, хто залишився живим, але назавжди втратив здоров’я, — доземно вклонімося з безмежною вдячністю за подарований нам шанс жити та будувати щасливе майбутнє для наступних поколінь.

Час не загоює чорнобильські рани з гірким болем, але й не зітре імена мужніх героїв!