Нещодавні дії Північноатлантичного альянсу (НАТО) щодо посилення свого східного кордону у відповідь на російські провокації, зокрема, запуск безпілотників над Польщею та Румунією, викликають занепокоєння. На думку експертів, така стратегія, хоч і спрямована на стримування агресії, може мати неочікувані наслідки для України, потенційно перетворюючи її на «нічийну землю» в геополітичних маневрах. Марк Алмонд, директор Інституту кризових досліджень з Оксфорду, у своїй колонці для The Independent висловив думку, що така політика може бути вигідною для російського президента Володимира Путіна.

Операція «Східний вартовий», що передбачає розгортання військової техніки вздовж кордонів НАТО з Білоруссю, Росією та Україною, покликана стримати потенційну російську агресію. Проте, невизначеність щодо майбутніх дій Альянсу викликає питання. Як зазначив Алмонд, «лінії, намальовані на піску, мають властивість зникати – особливо ті, що намальовані Путіним». Історичні приклади, такі як випадок з «червоною лінією» президента США Барака Обами щодо хімічної зброї в Сирії, демонструють, що подібні заяви можуть не мати належного ефекту.

Аналітик припускає, що цього разу НАТО може вдатися до більш рішучих дій, щоб підкріпити свої заяви. Можливим сценарієм є попередження або навіть збиття загроз, що наближаються до повітряного простору Альянсу, навіть якщо вони проходять через території поза НАТО, як-от Україна чи Білорусь, або через Чорне море. Такі заходи, ймовірно, заспокоять східних членів Альянсу, які протягом тривалого часу відчували себе вразливими.

Однак, парадоксально, посилення позицій НАТО на своєму східному фланзі може грати на руку Путіну. Першочерговою метою Кремля залишається перемога над Україною. Ослаблення морального духу українців, як цивільних, так і військових, є ключовим для досягнення цілей Росії, зокрема, встановлення контролю над Україною на схід від Дніпра. Створення «чіткої червоної лінії» на західному кордоні України може викликати у українців відчуття залишеності, натякаючи на те, що Захід готовий підтримувати їх у боротьбі, але не в перемозі. Це може послабити волю до опору, що, в свою чергу, може полегшити досягнення стратегічних цілей Росії.

Алмонд проводить паралелі з подіями Іспанської Республіки 1930-х років, де схожі обставини – оборона проти потужнішого ворога, підтриманого іноземними державами, та надія на втручання демократій – можуть бути актуальними для сучасної України. Відчуття, що Захід може «субсидувати» боротьбу, але не забезпечити перемогу, може стати «ударом у спину» для українців.

Експерт підкреслює, що будь-яка «червона лінія», встановлена НАТО, має бути повністю підтримана. Недостатня реакція на її порушення з боку Путіна може призвести до значно гіршої ситуації, ніж та, що спостерігається зараз на східному фланзі Альянсу.

Реакція на провокації з дронами: детальний аналіз

Раніше Польщі пропонувалося збивати російські дрони ще на території України. Аналітики вважають це можливим, але наголошують на необхідності узгодження низки питань, зокрема, уникнення ризику «дружнього вогню». Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що Росія уважно вивчає реакцію НАТО на інциденти з дронами, аби використати отриману інформацію у майбутніх конфліктах.

Таким чином, посилення військової присутності НАТО на східному кордоні, хоч і є логічним кроком у відповідь на російську агресію, вимагає глибокого аналізу потенційних наслідків для України та чіткого визначення «червоних ліній», які будуть неухильно дотримуватися.