У другу неділю вересня вшановуємо пам’ять українців, яких у 1944–1951 роках насильно виселили з історичних земель – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та Бойківщини, що перебували у складі повоєнної Польщі. Це трагічне переселення торкнулося майже 750 тис. осіб, вирвавши їх з рідних домівок і кинувши у вир випробувань. Те, що мало бути добровільним переїздом, обернулося примусовою депортацією, репресіями, втратою майна та домівок, а для багатьох – і життя. Були зруйновані багатовікові українські громади зі своєю унікальною історією та культурою. Чимало виселених українських родин знайшли прихисток на Рогатинщині. Тут виросло нове покоління, у генах якого живе глибинний спогад, незрозуміла туга за краєм, що з розповідей рідних пахне «медом і молоком», випромінює любов до праці, родини та землі, яка їх годувала. Сьогодні, 15 вересня, рогатинці зібралися біля пам’ятного знака депортованим, щоб молитовно згадати ці страшні події. Вони пом’янули всіх, кого спіткала непроста доля переселенця. Покладання квітів, запалення вогника пам’яті та спільна молитва стали актом вшанування пам’яті тих, хто так і не зміг повернутися до рідної домівки – краю, де спочивають їхні предки. Це трагічна сторінка нашої історії, яка нагадує про важливість збереження пам’яті та єдності.
Пам’ять про насильницьке переселення українців є важливою частиною національної історії. Вона нагадує про страждання та стійкість наших предків, про їхню глибоку прив’язаність до рідної землі. Подібні заходи допомагають зберегти цю пам’ять для майбутніх поколінь, підкреслюючи важливість єдності та підтримки одне одного перед лицем історичних випробувань. Важливо пам’ятати про тих, хто був змушений покинути свої домівки, та шанувати їхню спадщину.