Верховний суд Індії призупинив дію ключових положень нового закону, який змінює порядок володіння та управління власністю, пожертвуваною мусульманами в країні.

Суд розглядав клопотання мусульманських груп та опозиційних партій, які стверджують, що Закон про вакф (зміни) 2025 року порушує права мусульман. Уряд заявляє, що це зробить управління власністю більш прозорим.

В ісламській традиції вакф — це благодійна або релігійна пожертва, зроблена мусульманами на користь громади.

Така власність, вартістю мільярди доларів, є важливою для 200 мільйонів мусульман Індії, оскільки використовується для мечетей, медресе, кладовищ та притулків — і її не можна продавати для інших цілей.

Історично ці об’єкти управлялися Законом про вакф 1995 року, який передбачав створення державних рад вакфів для їх управління.

Однак у квітні уряд, очолюваний партії Бхаратія джаната (БДП), вніс зміни до закону, зокрема щодо визначення та управління власністю вакф, що викликало критику з боку громади.

У понеділок колегія у складі головного судді Індії Б.Р. Гавая та судді А.Г. Масіха відмовилася скасувати весь закон, заявивши, що «надання зупинки стосується лише найрідкісніших випадків».

Однак суд зупинив дію суперечливого положення, яке дозволяло уряду вирішувати, чи є спірна власність вакфом, чи ні.

Протягом багатьох років багато об’єктів, пожертвуваних за усними деклараціями чи звичаями громади, були легітимізовані як власність вакфів через їх постійне використання мусульманською громадою.

Але за новим законом, ради вакфів повинні були надавати дійсні документи для претензії на власність як вакф. У разі спорів остаточне рішення залишалося за урядом.

Суд скасував це положення, заявивши, що дозвіл уряду визначати права громадянина суперечитиме поділу влади між виконавчою та судовою гілками, що закріплено в конституції.

Інше суперечливе положення, яке було скасовано, — це пункт, який вимагав, щоб донор вакфу був практикуючим мусульманином щонайменше п’ять років.

Власність вакфів наразі управляється державними радами та центральною радою, до складу яких входять представники уряду штату, мусульманські законодавці, члени ради адвокатів штату, ісламські вчені та керуючі цими об’єктами.

Хоча судді відмовилися зупинити дію положення, яке дозволяє номінувати не-мусульман до ради вакфів, вони обмежили кількість не-мусульманських членів до чотирьох у 22-членній федеральній раді та до трьох у 11-членній державній раді.

Суд також зазначив, що «слід докласти зусиль для призначення головного виконавчого директора ради з числа мусульманської громади».

Справа дійшла до вищого суду на початку квітня, одразу після ухвалення закону парламентом на тлі широкої критики з боку мусульманських груп та опозиційних партій.