Менінгококова інфекція – це небезпечне гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, яке спричиняє менінгокок. Захворювання передається виключно повітряно-крапельним шляхом і може проявлятися різноманітно: від звичайної назофарингіту до грізного менінгіту чи сепсису. Розуміння симптомів та шляхів передачі менінгококової інфекції є ключовим для своєчасної профілактики та лікування.

Джерелом інфекції є як хворі на менінгококову інфекцію, так і здорові носії менінгококу. Найбільшу небезпеку становлять хворі на менінгококовий назофарингіт, які мають симптоми, схожі на ГРВІ. Вони можуть виділяти збудника протягом 3-4 тижнів. Особи з вираженими клінічними проявами (менінгіт, менінгококцемія) заразні лише поки збудник перебуває у їхній носоглотці, що трапляється лише у 18% випадків. Здорове бактеріоносійство може тривати 2-6 тижнів, після чого організм самостійно позбавляється від бактерії. Особливо схильні до тривалого носійства люди з хронічними захворюваннями носоглотки.

Механізм передачі інфекції є виключно повітряно-крапельним, що вимагає тісного контакту з хворим або бактеріоносієм. Кашель, чхання та нежить сприяють поширенню збудника. Менінгокок є дуже нестійким у зовнішньому середовищі: він швидко гине при висиханні, під дією дезінфікуючих засобів, сонячного світла (2-8 годин), а ультрафіолет вбиває його майже миттєво. У розсіяному світлі збудник може зберігатися 5-6 днів, а за умов кімнатної температури та високої вологості (70-80%) – до 3-5 днів.

Для менінгококової інфекції характерна сезонність: пік захворюваності припадає на лютий-квітень, коли люди частіше перебувають у закритих приміщеннях, що створює сприятливі умови для поширення збудника.

Найбільш вразливими до менінгококової інфекції є діти до 10 років, хоча на неї можуть хворіти люди будь-якого віку. Часто спостерігаються як поодинокі випадки, так і епідемічні спалахи, особливо у закритих дитячих колективах, гуртожитках та казармах.

Інкубаційний період менінгококової інфекції триває від 2 до 10 днів, у середньому – 3-4 дні.

Клініка. Розрізняють локалізовані та генералізовані форми. До локалізованих належить менінгококовий назофарингіт, до генералізованих – менінгококцемія (сепсис), менінгіт та менінгоенцефаліт.

Найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Його початок гострий: хворі скаржаться на головний біль, закладеність носа, нежить. Температура може бути нормальною або підвищуватися до 38°С і вище, але тримається 1-3 дні. Специфічних проявів немає, хворі зазвичай почуваються задовільно. Однак назофарингіт може бути провісником більш серйозних форм хвороби.

Менінгококцемія починається гостро з ознобу, гарячки (39-41°С), головного болю, ломоти в м’язах та суглобах, блювоти. У немовлят спостерігається відмова від їжі та характерний крик. Вже через 12-48 годин з’являється характерний кров’янистий висип у вигляді зірочок, який локалізується на тулубі, кінцівках, сідницях та обличчі. Елементи висипки мають неправильну форму, нерівні краї, виступають над поверхнею шкіри, багряного кольору. Характерною є симетричність висипки.

Важкі випадки менінгококцемії можуть ускладнюватися інфекційно-токсичним шоком, крововиливами у внутрішні органи (нирки, надниркові залози), головний мозок, міокард та оболонки очей.

Менінгококовий менінгіт також починається раптово: висока температура, сильний головний біль, блювота без нудоти. Характерні симптоми з боку нервової системи: світлобоязнь, чутливість до шумів, ригідність потиличних м’язів. У немовлят може спостерігатися напруження та випинання тім’ячка. Іноді з’являється кров’янистий висип, симптоми ринофарингіту, які швидко минають. Можуть виникати судоми, особливо у дітей раннього віку. Типова поза хворого: на боці, з відведеною назад головою та підведеними до живота колінами. У важких випадках настає втрата свідомості.

Причиною смерті при менінгококовому менінгіті найчастіше стають набряк та набухання головного мозку. Це призводить до втрати свідомості, задишки, багряно-синюшного обличчя, блювоти, розладів дихання та серцевої діяльності, судом. Смерть настає від зупинки дихання.

Часто у хворих одночасно спостерігаються симптоми гнійного менінгіту (головний біль, блювота, менінгеальні ознаки) та менінгококцемії (висока інтоксикація, геморагічний висип, розлади гемодинаміки).

Профілактика.

Важливо своєчасно звертатися за медичною допомогою при перших ознаках ГРВІ для раннього виявлення менінгококової інфекції. Рекомендується зменшити перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великою кількістю людей, особливо якщо там є хворі на ГРВІ. Ведення здорового способу життя, достатнє перебування на свіжому повітрі (2-3 години на день) та збалансоване харчування, багате на вітаміни, особливо в зимово-весняний період, є важливими. Варто користуватися індивідуальним посудом та обмежити тісне спілкування, особливо серед молоді. Відповідно до Календаря профілактичних щеплень, вакцинація від менінгококової інфекції є рекомендованою і проводиться за бажанням за кошти громадян.

Протиепідемічні заходи.

У разі виявлення випадку менінгококової інфекції, особи, що контактували з хворим протягом останніх 10 днів, підлягають огляду лікарем-інфекціоністом та ЛОР-лікарем для виявлення назофарингіту. За контактними встановлюється медичне спостереження (температурний режим, огляд слизової носоглотки та шкіри) протягом 10 днів. Обов’язковим є одноразове бактеріологічне обстеження на менінгокок шляхом взяття мазка з носоглотки. У приміщенні, де перебував хворий, проводиться протяжне провітрювання, кварцування, вологе прибирання з дезінфікуючими засобами та знезараження посуду. Участь контактних осіб у масових заходах обмежується. Заключна дезінфекція не проводиться.

« повернутися