Рекомендації Уповноваженого щодо мови у туристичній сфері

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлює чіткі вимоги щодо застосування державної мови в різних сферах, включаючи діяльність суб’єктів, що надають туристичні та екскурсійні послуги. Це стосується юридичних осіб усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, а також гідів, екскурсоводів та інших фахівців туристичного супроводу.

Мова обслуговування споживачів

Стаття 30 Закону визначає, що державною мовою є мова обслуговування споживачів в Україні. Підприємства, установи, організації та фізичні особи-підприємці зобов’язані обслуговувати споживачів та надавати інформацію про товари і послуги державною мовою. Ця інформація може дублюватися іншими мовами. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для обох сторін.

Специфіка мови в туризмі та екскурсіях

Окремі вимоги стосуються мови туристичного та екскурсійного обслуговування. Згідно з частиною восьмою статті 23 Закону, мовою такого обслуговування є державна мова. Однак, туристичне чи екскурсійне обслуговування іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися іншою мовою. Це означає, що при наданні послуг громадянам України на території України, включаючи електронні засоби комунікації, має застосовуватися виключно українська мова. Інші мови допускаються лише для іноземців та осіб без громадянства.

Важливо зазначити, що персональне обслуговування клієнтів, яке не є безпосередньо туристичною чи екскурсійною послугою (наприклад, вибір послуги, оформлення документів, розгляд скарг), може здійснюватися іншою мовою на прохання клієнта та за згодою надавача послуг.

Інтернет-представництва та публічна інформація

Інтернет-представництва суб’єктів туристичної діяльності (вебсайти, сторінки в соцмережах, мобільні застосунки) мають виконуватися державною мовою (частина шоста та сьома статті 27 Закону). Іншомовні версії можуть існувати, але версія державною мовою повинна містити не менше інформації за обсягом та змістом і завантажуватися за замовчуванням для користувачів в Україні. Крім того, будь-яка інформація для загального ознайомлення (оголошення, вивіски, покажчики) також подається державною мовою, якщо інше не встановлено Законом (стаття 28).

Реклама та топоніміка

Мовою реклами в Україні є державна мова. Це стосується будь-якої інформації, поширеної з метою формування або підтримки обізнаності споживачів щодо певних осіб, ідей або товарів (стаття 32 Закону та стаття 6 Закону України «Про рекламу»). Географічні назви та назви об’єктів топоніміки населених пунктів також виконуються державною мовою і не підлягають перекладу, а передаються за допомогою літер відповідного алфавіту згідно з вимовою (стаття 41).

Винятки та відповідальність

Водночас, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються в тому вигляді, в якому їм надано правову охорону, навіть якщо це не державна мова (стаття 42 Закону).

Завдання Уповноваженого із захисту державної мови полягають у захисті української мови як державної та забезпечення права громадян на отримання інформації та послуг державною мовою. Уповноважений розглядає скарги, складає протоколи та застосовує стягнення за порушення мовного законодавства.

За повторне порушення вимог щодо мови обслуговування протягом року, суб’єкти господарювання можуть бути оштрафовані від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до КУпАП, за порушення мовних вимог Уповноважений може накладати штраф від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-8500 грн) або виносити попередження за перше порушення. За повторне порушення штраф може сягати від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів (8500-11900 грн).

Детальнішу інформацію про вимоги законодавства та діяльність Уповноваженого можна знайти на офіційному сайті: https://mova-ombudsman.gov.ua