Протягом двох останніх років ми не проводили жодних урочистостей чи масштабних заходів. Але цей захід став винятком, і ми одразу погодились. До нас звернулися ветерани і громадські організації з пропозицією провести у Сокільниках “Ігри нескорених”. Ми розуміли важливість цієї місії. Ми усвідомлювали, наскільки важливою і значимою є ця подія для воїнів-учасників, і яку величезну відповідальність ми беремо на себе. Це велика довіра до нас, яку ми повинні були виправдати. Це велика честь для громади, тому все інше на період підготовки відійшло на другий план.
Зареєструвалися 140 ветеранів зі всієї України. Сокільницька сільська рада повністю взяла на себе фінансування заходу. Ми проводили наради, розподілили сфери відповідальності і залучили ветеранів від нашої громади. Ми хотіли провести захід на високому рівні, розуміючи важливість місії.
Змагання розпочалися з самого ранку у День Незалежності під гаслом “Разом до Перемоги!”
Бокс, теніс, стрільба з лука, силові види спорту. Був встановлений рекорд України з підняття штанги.
Малі богатирі “котигорошки” теж змагалися нарівні з дорослими, і навіть тягнули навантажений бус. На нашу гордість, перше місце вибороли сокільницькі хлопці- пишаємось ними!
Я ходив від майданчика до майданчика, на яких відбувалися змагання, спостерігаючи за їхнім ходом. Я бачив, як змагалися побратими без рук, ніг, на протезах чи у інвалідних візках. Як боксерам зашивали брову і щоку після запеклого бою. Як побратим-лучник натягував тятиву лука зубами.
Багато хто з них, втративши кінцівку, повернувся зараз на протезі до своїх на фронт. Їхня сила волі і велич духу вражає.
“Ви- Титани”,- сказав я їм, маючи честь вручити відзнаки і нагороди. Я сказав їм, що ніхто не зрозуміє їх так, як побратим. Що ніхто не є для них кращим психологом і реабілітологом, ніж побратим. І тому попросив їх триматися разом і підтримувати один одного. Я сказав те, що відчував, дивлячись на них. На людей-титанів, за силою духу яких не видно понівечених тіл.
Насправді з ними розумієш, що найстрашніше каліцтво- це каліцтво душі, а не тіла.
Ми провели захід достойно, без попси, алкоголю і з кулішем. Ми приділили нашим воїнам максимальну увагу і намагалися створити найкращі умови. Ми вдячні ініціаторам, які звернулися саме до нас, бо більшої честі для нас не існує.
Такі змагання дуже потрібні їм. Такі заходи дуже потрібні нам. Ми стаємо кращими у допомозі, шані, повазі і вдячності до них. Ми вчимо наших дітей на їхньому прикладі, як любити Україну і ніколи не здаватися.
Повторюся, для нас було великою честю виступити організаторами. Дякую всім воїнам. Дякую кожному мешканцю громади, який був присутній- у вас велике серце.
Нашу Націю неможливо підкорити і знищити.
Героям Слава!