Бойовий медик 35-го Сумського полку Нацгвардії України, позивний “Юла”, призупинив навчання у сумському виші на початку повномасштабної війни, аби приєднатися до лав Збройних Сил. Його шлях розпочався з добровольчого формування, а згодом він став частиною Нацгвардії України. Унікальну історію цього мужнього медика дізнавалося Суспільне.

“Юла” ретельно готує спорядження, необхідне для евакуації поранених та вивезення бійців з позицій. Окрім стандартного захисного обладнання, він завжди бере з собою рушницю. “Це для захисту мого здоров’я та здоров’я моїх побратимів. Причина, чому ми з побратимами придбали такі рушниці, – вони дуже якісні, прості у використанні та ефективні проти дронів, особливо тих, що літають на оптоволокні. Наразі, крім такого пристрою, нічого кращого проти них не винайшли”, – пояснює він. Ця 35-та бригада постійно потребує підтримки, і діяльність таких бійців, як “Юла”, надзвичайно важлива.

“Юла” демонструє автомобіль для евакуації, який його підрозділ отримав від волонтерів з Польщі близько місяця тому. “Цей автомобіль вже готовий до евакуаційних завдань. Ми плануємо його доукомплектувати, співпрацюючи з волонтерськими фондами, які надають нам допомогу. Це дозволить нам ефективно транспортувати поранених, адже машина має чудову прохідність. Вона буде доставляти бійців до стабілізаційного пункту або безпосередньо до лікарні”, – розповідає медик. Його служба на Сумщині є прикладом незламності.

“Потрібно вміти брати на себе відповідальність”: бойовий медик, що служить на Сумщині, розповів про свій шлях
“Юла” приєднався до війська з початком повномасштабного вторгнення. Він згадує, що виріс у сім’ї військовослужбовців, тому не міг вчинити інакше. Він оформив академвідпустку в одному з сумських вишів і пішов до добровольчого формування, а згодом — до Нацгвардії України, де став бойовим медиком. Його шлях у військовій медицині був непростим, але він завжди прагнув розвиватися. “Пройшов одні курси, потім інші. Мені сподобалося. Я розумію, що це величезна відповідальність, але треба вміти її брати. Мені подобається, що завжди в русі, ніколи не стоїш на місці, завжди є завдання і постійний розвиток”, — ділиться він.

Під час служби на Донецькому напрямку, згадує “Юла”, йому довелося опанувати ще одну військову спеціальність через брак особового складу. “Я був заряджаючим у нашій «Фіоні». Робота була дуже активною, багато чого було цікавого, навіть того, чого я не знав і не міг уявити. Але, дякуючи Богу, вчився дуже швидко. Працювали перекатами, працювали якісно. Коли бачив результат своєї роботи, адреналін просто зашкалював. Робота була важкою, нон-стоп 24/7 тривалий час”, — ділиться спогадами медик. Відповідальність та відданість справі — його головні риси.

“Були моменти, коли ми працювали з різними снарядами, кожен з яких мав свою специфіку запаху. Це було влітку, стояла спека, тому було надзвичайно важко. Іноді, вилазячи з машини, я відчував, що можу просто плакати, як маленька дитина. Запах був настільки специфічний, що стримувати сльози було непросто. З часом ми звикли і навчилися боротися з цим, адже навіть вентиляція в машині не справлялася через високу температуру”, — розповідає “Юла”. Його досвід на фронті неоціненний.

Після служби на Донецькому напрямку “Юла” перейшов на Харківський, де продовжив виконувати обов’язки медика. Зараз він служить на Сумщині. “Тут я багато чого знаю, тут морально легше… У кожному місці, де ми були, де працювали, було по-своєму важко. Війна не стоїть на місці, спостерігається великий прогрес як з нашого боку, так і з боку противника”, — ділиться своїми спостереженнями військовий. Служба на рідній Сумщині дає йому особливі сили.

“Потрібно вміти брати на себе відповідальність”: бойовий медик, що служить на Сумщині, розповів про свій шлях
Мотивацією для військовослужбовця є недопущення ворога на рідну землю. “Я не хочу, щоб вони забирали те, що їм не належить. Я не хочу, щоб вони завдавали шкоди цивільному населенню, моїм побратимам, усім людям, які перебувають в Україні. Тому що вони не праві. Вони — загарбники, і вони роблять дуже погані речі, яких я не хочу бачити на своїй землі”, — наголошує “Юла”. Його слова — це заклик до єдності та боротьби.

“Потрібно вміти брати на себе відповідальність”: бойовий медик, що служить на Сумщині, розповів про свій шлях

Щодо майбутнього – чи повернеться військовослужбовець до цивільного життя після закінчення війни, або ж залишиться у війську, він поки не може дати чіткої відповіді. “Я більше сконцентрований на сьогодні і на завтра. Навіть не роздумував над цим”, — зізнається “Юла”. Його майбутнє пов’язане з переможним завершенням війни.