Раніше науковці стикалися з розбіжностями між даними палеонтологічних знахідок, які вказували на появу собачих рис понад 30 тисяч років тому, і генетичними дослідженнями, що свідчили про значно пізніше відокремлення. Цю загадку допомогло розв’язати дослідження геному 35-тисячолітнього вовка, знайденого на Таймирському півострові в Сибіру. Аналіз цього геному показав, що предки сучасних собак відокремилися від вовчої лінії ще до останнього льодовикового максимуму, що значно раніше, ніж показували попередні оцінки. Це відкриття також підтверджує, що сучасні собаки походять від кількох різних популяцій вовків, що свідчить про багатовекторний процес одомашнення. Деякі арктичні породи собак досі зберігають генетичні маркери цього давнього таймирського вовка, що сягають від 1 до 27% їхньої ДНК.

Ключовою відмінністю між собаками та вовками, за словами Треверса, є унікальний зв’язок, що сформувався між собаками та людьми. На відміну від вовків, які трималися поблизу людських поселень, собаки протягом тисячоліть одомашнення розвинули здатність розуміти людські жести, реагувати на соціальні сигнали та активно шукати людську компанію. Ця еволюція знайшла відображення не лише в генах, а й у культурі. Археологічні знахідки зі Східного Сибіру, зокрема з Прибайкалля, свідчать, що деякі давні мисливці-збирачі ставилися до собак і навіть вовків із подібною турботою, як і до людей. Деякі тварини сприймалися як окремі особистості, їх поховання проводили подібно до людських, що вказує на раннє визнання собак як соціальних партнерів і навіть духовних істот. Це раннє взаєморозуміння заклало основу для глибокої співпраці, що переросла у винятковий зв’язок людини та собаки.

Як одомашнення змінило собак

Новітні дослідження підтверджують, що собаки значно більше орієнтовані на спілкування з людьми, ніж вовки. Експерименти з цуценятами собак і вовків, вирощеними в однакових умовах, показали, що навіть молоді собаки прагнуть до людини більше, ніж їхні ровесники-вовки. Вони частіше встановлюють зоровий контакт і краще розуміють жести. Вовки, попри однакову соціалізацію, залишаються більш незалежними. Однак у завданнях, що потребують пам’яті чи вирішення проблем, обидва види демонструють схожі результати. Це свідчить про те, що одомашнення підвищило саме соціальні та кооперативні здібності собак, а не їхній загальний інтелект.

Соціальний зв’язок між собаками та людьми залишається вражаюче відмінним від зв’язку з вовками. Дослідження 2025 року, яке порівнювало соціалізованих собак і вовків, виявило відмінності в їхній поведінці: вовки мають насторожені вуха, спрямовані вперед, тоді як собаки демонструють ширший спектр виразів, включаючи невпевненість або підпорядкування. Собаки частіше виляють хвостом, дивляться в очі та шукають близькості. Цікаво, що люди також реагують по-різному, висловлюючи більше позитивних емоцій до собак, ніж до вовків, що підсилює відмінності в поведінці. Усі ці результати підкреслюють складність взаємин між людьми та тваринами, а надзвичайна соціальна гнучкість собак є наслідком як еволюційного одомашнення, так і двостороннього впливу взаємодії з людьми. Таким чином, унікальний зв’язок, який люди встановили із собаками, є живим доказом тисячоліть спільної еволюції та партнерства.

Раніше УНІАН розповідав, як зрозуміти, що собака вас любить. Ознаками любові тварини є поведінкові (тривога розлуки, чутливість до емоцій) та фізіологічні (зміна пульсу, виділення окситоцину) показники.

Вас також можуть зацікавити новини: