У суботу, 20 вересня, у Гаазі масштабний антиміграційний протест переріс у заворушення. Поліція Нідерландів застосувала сльозогінний газ і водомети для розгону натовпу, що вимагав жорсткішої міграційної політики. За даними влади, затримано щонайменше 30 осіб, двоє правоохоронців дістали поранення внаслідок сутичок. Ці події відбулися на тлі загострення суспільної дискусії щодо міграції, яка активно обговорюється в Європі.

Про це повідомило видання Reuters, яке висвітлювало антиміграційний протест. Місцева влада не виключає нових арештів після детального аналізу відео з камер спостереження, що допоможе ідентифікувати всіх учасників заворушень. У демонстрації, організованій правим активістом, взяли участь тисячі людей, які виступали за обмеження для шукачів притулку. Акція відбулася менш ніж за півтора місяця до надзвичайно важливих парламентських виборів у Нідерландах, що додає їй політичної ваги.

За інформацією NOS, частина учасників протесту розмахувала національними прапорами та ультраправою символікою. Вони також кидали каміння й пляшки у бік поліцейських. Протестувальники, керуючись радикальними настроями, підпалили поліцейську машину та на деякий час перекрили трасу неподалік місця проведення мітингу, що спричинило транспортний колапс.

Крім того, натовп завдав значних пошкоджень офісу лівоцентристської партії D66, розбивши вікна. Лідер партії Роб Джеттен у соцмережі X рішуче засудив акт вандалізму, заявивши про значні збитки та наголосивши, що ультраправим радикалам не вдасться залякати суспільство. Цей інцидент підкреслює зростання політичної напруженості в країні.

Антиміграційний політик Герд Вілдерс, якого запросили на акцію, але який не з’явився, згодом у соцмережі X засудив насильство проти поліції. Він назвав винних у заворушеннях «ідіотами» та заявив, що подібні дії є «абсолютно неприйнятними», закликаючи до мирного вираження протесту.

Нагадаємо, Франція також нещодавно пережила масові акції протесту проти бюджетної політики президента Еммануеля Макрона. На відміну від попередніх протестів, організованих певними рухами, нинішні очолюють профспілки, до яких приєднуються прихильники різних політичних поглядів. Це свідчить про загальноєвропейську тенденцію до зростання протестної активності.