Сьогодні Теплицька громада провела в останню земну дорогу свого мужнього захисника, Валерія Думу, який героїчно загинув, захищаючи мирне небо над Україною. Його ім’я назавжди вписане в історію громади, а над його могилою майорітиме синьо-жовтий прапор, як символ його незламного духу та відданості країні. Ця втрата стала черговим нагадуванням про ціну, яку платить Україна за свою свободу.

Валерій народився 5 лютого 1976 року в селі Іванівка, а школу закінчив у Комарівці. Після строкової служби в армії він повернувся до рідного села. Спочатку працював токарем у місцевому колгоспі, а після реорганізації агроформування – у фермера. Життя Валерія було пов’язане з рідною землею, але його серце завжди прагнуло захищати Україну.

У січні 2024 року Валерій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він служив навідником відділення кулеметного взводу стрілецької роти у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Разом із побратимами він мужньо захищав Україну на Донецькому напрямку, де точилися найзапекліші бої. З березня 2024 року зв’язок з рідними обірвався під час тяжких боїв поблизу населеного пункту Первомайське. Весь цей час мати та сестри Валерія з надією чекали на його повернення, сподіваючись, що він у полоні або там, де немає зв’язку, і що він обов’язково повернеться живим.

На жаль, 15 вересня 2025 року слідчі правоохоронних органів офіційно підтвердили його загибель. Стало відомо, що свій останній бій за Україну Валерій прийняв 11 березня 2024 року, мужньо виконуючи бойове завдання. Захиснику навіки залишилося 48 років. Сьогодні він навіки повернувся додому НА ЩИТІ, несучи з собою біль втрати для всієї громади.

Під час траурної процесії несли весільне віття та коровай, що символізувало його нездійснені мрії та втрачене майбутнє. Церемонія поховання відбулася з усіма військовими почестями. Востаннє над домовиною сина схилилися мати, брати, сестри, рідні та друзі, розділяючи спільне горе. Прапор України, що вкривав домовину Захисника, вручили сестрі як символ держави, якій він вірно служив до останнього подиху. Валерія віддали рідній землі під звуки державного гімну та прощальні постріли.

Теплицька громада висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким Захисника. Ми схиляємо голови у скорботі та розділяємо ваш біль. Нехай Господня опіка та наші молитви полегшать гіркоту втрати. Нехай доброю і світлою буде пам’ять про Валерія Анатолійовича, нехай легко йому буде там, у світах кращих, серед побратимів. Спочивай з миром, Воїне. Царство Небесне, Вічна пам’ять і вічна слава тобі, Валеріє Анатолійовичу. Пам’ятаймо ціну кожного тихого ранку, кожного мирного дня, який він допоміг нам зберегти.