Війна, Оратівська с-ще
Пам’яті Анатолія Ромашова: історія Героя з Оратова
Маємо пам’ятати. Пам’ятати тих, хто виборює наше майбутнє найвищою ціною життя, захищаючи інтереси держави, всього українського народу. 28 вересня минає три роки, коли долучився до вічності Небесного воїнства наш захисник РОМАШОВ Анатолій Васильович (06.11.1976 -28.09.2022) із села Оратів. Ця історія – про Анатолія Ромашова, героя, чия пам’ять живе у серцях земляків. Малою батьківщиною Анатолія Васильовича було місто Бар, де він проживав разом з мамою та старшою сестрою. Після школи хлопець вступив до Кам’янець-Подільського будівельного технікуму, обравши професію будівничого. Затим продовжив навчання у Немирівському будівельному технікумі та здобув ще спеціальність токаря 3 розряду, демонструючи свою багатогранність та бажання опановувати нові навички. На Оратівщині хлопець зустрів своє кохання, яке стало міцною основою для створення сім’ї Анатолія та Оксани. Проживало подружжя у с. Оратів, виростило троє діток: Ганну, Ілону та Вадима. Анатолія Васильовича всі знали як дуже скромну, надзвичайно працьовиту і тямущу у будівельній справі людину. Він працював різноробом на місцевому агропідприємстві «Агросан», вкладаючи сили у розвиток рідного краю. На дозвіллі Анатолій Васильович любив порибалити, знаходячи спокій та задоволення у простих речах. На жаль, у 2016 році їх сімейне щастя затьмарилося трагічною загибеллю сина. Але біда, як кажуть, не ходить одна… З повномасштабним вторгненням ворога, до українських сил оборони влітку 2022 року був мобілізований Анатолій Ромашов. Його військове злагодження він проходив на Житомирщині у десантно-штурмовій бригаді. Затим був направлений на навчання до Львова, а вже за місяць – опинився на фронті. Мужньо і самовіддано наш земляк з позивним «Дєд» відстоював цілісність і незалежність України у найгарячіших точках бойових дій. Він брав героїчну участь у звільненні м. Ізюм на Харківщині. На жаль, його шлях обірвався під час бою за м. Лиман на Донеччині. Пам’ять про Героя-земляка Анатолія Ромашова увічнено у назві вулиці с. Оратів, де нині проживає його дружина з доньками. Вічна пам’ять і слава Герою, чий подвиг назавжди залишиться в історії України.

