Дональд Трамп повернувся до Білого дому цього року, обіцяючи, серед іншого, відплату своїм кривдникам. Дев’ять місяців потому безпрецедентний масштаб цієї обіцянки – або погрози – повністю формується.

Він відкрито заохочував свого генерального прокурора переслідувати політичних опонентів. Він припускав, що уряд повинен відкликати телевізійні ліцензії, щоб приборкати упереджені ЗМІ. Він цілився в юридичні фірми, які вважає ворожими, позбавляючи їх державних дозволів та контрактів. Дії Трампа відзначаються зухвалістю, яку його критики називають безсоромністю, що може приховувати їхню драматичність та порушення норм.

Його вимога тиждень тому до Міністерства юстиції висунути звинувачення проти кількох політичних опонентів – це те, що півстоліття тому, коли це обговорювалося в приватних розмовах і було викрито на записах з Овального кабінету, викликало двопартійний протест, який призвів до відставки Річарда Ніксона з посади президента. Тепер це лише миттєва подія у щоденному новинному циклі. І темп, з яким Трамп розширює президентську владу для нав’язування своєї волі, якщо щось і робить, то лише прискорюється.