Білухи, яких часто називають «канарками моря» за їхню здатність видавати різноманітні звуки, вражають не лише спілкуванням між собою, але й дивовижною здатністю імітувати людську мову. Один із найбільш захоплюючих випадків стався у 1984 році, коли вчені виявили, що «людські голоси» в їхньому резервуарі насправді належали білусі. Ця дивовижна здатність білух до імітації мови робить їх одними з найцікавіших морських ссавців для досліджень.

Про дослідження, проведені у Фонді морських ссавців (NMMF), повідомило науково-популярне видання IFLScience. Ці відкриття підкреслюють унікальність білух серед інших тварин.

Випадок з китом на ім’я Нок

У 1984 році команда вчених, яка вивчала дельфінів та китів у NMMF, почала помічати, що з вольєра доносяться дивні звуки, схожі на людські голоси. Все стало ще більш загадковим, коли один із водолазів виліз із води і спитав колег, хто з них наказав йому вилізти з води. Це був випадок, який змусив усіх замислитися над інтелектом та можливостями цих морських створінь.

Цю фразу, як виявилося, вимовила не людина, а одна з білух на ім’я Нок. Це свідчить про надзвичайні комунікативні здібності білухи. Нок став справжньою зіркою серед науковців завдяки своїй здатності до імітації.

Нок був одним із трьох китів, доставлених до NMMF ще 1977 року. Команда почала записувати його вокалізації та навіть навчила «говорити» на команду. З’ясувалося, що вокалізація кита була на кілька октав нижчою, ніж у типової білухи і досягала висоти, схожої на людську мову. Це дослідження відкрило нові горизонти у вивченні мови тварин.

Як білуха імітувала голос

Нок зміг імітувати людський голос завдяки підвищенню тиску повітря, що проходило через його носові проходи. Допомогли йому в цьому так звані фонічні губи, розташовані над кожним носовим проходом. Саме завдяки їм білуха змогла змінити звук таким чином, що він став схожим на людську мову. Цей механізм є унікальним серед морських ссавців.

Білухи мають ще одну унікальну анатомічну особливість — «диню» (melon), жиронаповнений сенсорний орган на голові, який відіграє ключову роль у спілкуванні. Жаклін Обін, дослідниця білух з Університету Віндзора, пояснила, як саме це працює, розкриваючи таємниці комунікації білух.

«Білужі „дині“ — це не просто грудочки жиру, вони складаються з кількох різних типів тканин, а саме м’язів, зв’язок та жиру, що мають різну щільність та акустичні властивості. Кілька лицьових м’язів і зв’язок використовуються для зміни форми „дині“, що дозволяє білухам модифікувати свої вокалізації,» — пояснила дослідниця. Це дозволяє їм формувати широкий спектр звуків, що використовуються для спілкування.

Вона додала, що, кити можуть змінювати форму цього органу і таким чином робити свої звуки більш сфокусованими і спрямованими. Також зміна форми «дині» може слугувати візуальним сигналом, що передає іншим білухам їхній настрій та поведінковий стан. Це підкреслює складність їхньої взаємодії.

Науковці визнають, що вокалізації білух настільки складні, що вони досі не знають повного репертуару усіх типів їхніх звуків, не кажучи вже про повне розуміння функції більшості з них. Це відкриває широкі перспективи для подальших досліджень цих дивовижних морських створінь.

Нагадаємо, гренландський кит, що мешкає в крижаних водах Арктики, може жити понад 200 років. Деякі кити, що зараз плавають біля берегів Аляски, вже народилися, коли у 1851 році була написана книга «Мобі Дік». Ці факти свідчать про довголіття та унікальність китоподібних.