Бабин Яр: Трагічне місце пам’яті та символ Голокосту

Бабин Яр – це не просто урочище, це місце скорботи і вічний некрополь для щонайменше 100 тисяч цивільних громадян та військовополонених, жорстоко розстріляних нацистськими загарбниками у період з 1941 по 1943 роки. Серед невинних жертв були євреї та роми, червоноармійці, українські патріоти з Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, звичайні кияни, яких звинуватили в «саботажі» чи порушенні комендантської години, і навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Ця земля ввібрала в себе невимовний біль та страждання.

“Голокост від куль”: Нацистська політика масового знищення

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру, що стався 29–30 вересня 1941 року, увійшов в історію як один із найстрашніших символів «Голокосту від куль» та жахливої нацистської політики цілеспрямованого масового знищення людей. Ці звірства почалися одразу після захоплення Києва нацистами та їхніми поплічниками у вересні 1941 року і тривали майже щодня до самого звільнення міста. Ця трагедія стала величезною раною в історії України.

«Велика акція» у Бабиному Яру: масштаби трагедії

Найбільш катастрофічними стали події 29–30 вересня 1941 року, коли було вбито майже 34 тисячі євреїв, мешканців Києва. Німецькі документи називають цю каральну операцію «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Офіційним приводом для цієї акції стала диверсія радянських партизанів, яка призвела до знищення Хрещатика 24 вересня. Однак, це було лише прикриттям для нелюдського плану. Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Важливо усвідомлювати, що подібні «бабині яри» – місця нацистських розстрілів – існують і в інших населених пунктах України, хоча й меншого масштабу.

Виконавці та спадщина Голокосту

Безпосереднім виконавцем розстрілів у Бабиному Яру наприкінці вересня – на початку жовтня 1941 року була зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ також був відповідальним за масові вбивства євреїв у багатьох інших містах України, зокрема у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі та Білій Церкві. Голокост залишив глибокий, незагоєний шрам в історії України часів Другої світової війни. Близько півтора мільйона українських євреїв стали жертвами цього злочину, нацисти прагнули знищити їх як цілісну соціокультурну та етнорелігійну спільноту.

Пам’ять, що не вмирає

Незважаючи на всі зусилля радянського режиму, який намагався замовчувати або спотворювати пам’ять про жертв, а також руйнувати сам яр та прилеглі кладовища, пам’ять про трагедію Бабиного Яру завжди залишалася живою. Вже у 1941–1943 роках з’являлися перші художні твори, присвячені цим подіям. Художник-етнограф Юрій Павлович створював замальовки безпосередньо з натури, а першими літературними творами стали поезії Ольги Анстей та Людмили Титової. Бабин Яр слугував і продовжує слугувати застереженням про небезпеку ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі та переслідувань за етнічною, політичною, релігійною чи будь-якою іншою ознакою.

Сучасна війна та наруга над пам’яттю

Після осмислення жахів Голокосту світ прийняв гасло «ніколи знову». Проте, на жаль, геноциди продовжують відбуватися. Сьогодні Україна знову переживає війну. Російські агресори, яких часто називають «рашистами», використовують нацистську риторику, заявляючи про «розв’язання українського питання», що перегукується з гітлерівським «розв’язанням єврейського питання». Російський псевдо«антифашизм» став серйозною загрозою для євреїв у сучасній Україні та призвів до відвертої наруги над пам’яттю про Голокост. Російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги та навіть сам Бабин Яр. Ми стали свідками жорстоких масових убивств мирного населення, включаючи чоловіків, жінок, дітей та літніх людей, а також тортур, зґвалтувань. В деяких випадках агресори намагалися знищити тіла, щоб приховати скоєні злочини, подібно до нацистів, які робили це перед неминучою поразкою. Жахливі свідчення зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл шокують цивілізований світ. Справжній мир, безпека та стабільність у Європі та світі можливі лише після перемоги України та належного покарання всіх воєнних злочинців. Повідомлення надано Українським інститутом Національної пам’яті.