У рамках проєкту збереження нематеріальної культурної спадщини Ладижинської громади, який реалізується Центром культури, дозвілля та спорту, познайомимось з надзвичайною жінкою – майстринею народної вишивки та живопису Антоніною Іванівною Сльотою. Ця талановита особистість, народжена 5 вересня 1952 року в мальовничому селищі Затишок, є живою ілюстрацією того, як традиції Українського Народу передаються з покоління в покоління, наповнюючи життя красою, працею та глибокою любов’ю до рідної землі. Її твори – шедеври, що відображають душу українського села, його історію та одвічні цінності.

З дитинства до майстерності

Антоніна Іванівна виросла в простій сільській родині, де праця була невід’ємною частиною повсякденності. Село Затишок, розташоване в тихому куточку України, стало для неї першим джерелом натхнення. З раннього дитинства вона спостерігала за батьками, які вкладали душу в творчу справу. Мати, майстриня вишивки, годинами сиділа за голкою, створюючи візерунки: на очах оживали квітучі лани та звивались стародавні орнаменти. Батько ж, захоплений живописом, малював пейзажі рідного краю, передаючи на полотні красу природи та простоту сільського життя.

Саме від батьків Антоніна Іванівна успадкувала свої таланти:

 “Моя любов до вишивки – це спадщина від мами, а пристрасть до живопису – від тата” – з теплотою згадує вона.

Ці навички не були для неї просто хобі; вони стали способом вираження внутрішнього світу, засобом збереження культурної ідентичності. З роками, поєднуючи сімейні традиції з власним досвідом, вона розвинула унікальний стиль, створюючи гармонійні композиції, наповнені емоціями та символікою.

Праця, натхнення та любов до рідного краю

Кожна робота Антоніни Іванівни – це результат невтомної праці та глибокої відданості. Її вишивки вражають детальністю: квіти, геометричні орнаменти, народні мотиви – все це оживає під руками майстрині. Вона використовує традиційні техніки, такі як хрестик, гладь чи стебнівка, але додає власні акценти, роблячи кожну річ унікальною. Картини ж передають красу української природи: синє небо над селом, барви квітів, мальовничі пейзажі.

Особливе місце в її творчості займають ікони. Вишиваючи їх, Антоніна Іванівна переживає особливий стан душі.

“Якесь таке тепле, піднесене відчуття охоплює мене, котре важко передати словами. Хочеться вишивати і вишивати, ні на мить не відкладаючи роботу”, – ділиться вона.

Ці ікони – релігійні образи, наповнені молитвою, спокоєм і вірою, що передаються кожному, хто їх бачить. Майстриня вірить, що ці її твори стають оберегами..

Не можна оминути увагою і вишитий килим – справжній шедевр, що заслуговує на окрему згадку. Цей великий витвір, що створювався протягом багатьох місяців, поєднує традиційні українські візерунки з сучасними елементами. Килим прикрашає оселю, але це не його єдина функція, він також розповідає історію: він – рідний Затишок, спогади про батьків і любов до землі та рідного краю.

Окрім вишивки та живопису, майстриня експериментує з іншими техніками. Вона створює картини з пазлів, де кожен елемент – як шматочок мозаїки життя. Ці роботи демонструють її креативність і бажання не стояти на місці, а розвиватися, йдучи «в ногу з часом».

Але, як би не було, всі твори об’єднує одне: вони сповнені любов’ю, повагою до традицій і прагненням до краси.

Мрія майстрині: “Зима” на чистому полотні

На запитання про мрію Антоніна Іванівна посміхається і показує чистий холст.

“Так, у мене є мрія. Ось цей чистий холст, на якому я хочу намалювати ‘Зиму’, яку я дуже люблю”.

Зима для неї – не просто пора року, а символ чистоти, спокою та оновлення. Вона уявляє снігові пейзажі Затишку, де білий сніг вкриває землю, а в повітрі витає справжня зимова магія. Ця мрія надихає її на нові звершення, адже творчість – це безкінечний процес.

Значення творчості для майбутніх поколінь

Антоніна Іванівна –  проста, добра жінка з щирою посмішкою та великим, чистим серцем – чистим, як сніжинки. ЇЇ невтомні руки створюють красу, ними вона тче нитки минулого в тканину майбутнього.

Творчість Антоніни Іванівни Сльоти – це не тільки особисте досягнення, а й важливий внесок у збереження української культурної спадщини. В часи, коли традиції ризикують бути забутими, її роботи слугують прикладом для молодого покоління. Вони надихають займатися рукоділлям, вивчати народне мистецтво та розвивати його в сучасному контексті. Вишивка та живопис – це спосіб зберегти ідентичність, передати історію та любов до України наступним поколінням.

За матеріалами Марії ВОВК

« повернутися