Свято Покрови Пресвятої Богородиці має давнє коріння, що сягає Візантії, проте саме на українських землях Київської Русі воно набуло особливого значення. Тут побожний культ Покрови гармонійно поєднався з багатовіковою військовою традицією, перетворившись на символ захисту та незламності. Історія цього величного свята тісно переплетена з обороною краю та козацькою славою.

Витоки свята Покрови сягають сивої давнини, коли воно вперше з’явилося у Візантії. Однак саме в Київській Русі, а згодом і в Україні, Покрова стала чимось більшим, ніж просто релігійне відзначення. Вона увібрала в себе прагнення народу до безпеки, захисту від ворогів та духовного щита. Військова історія України нерозривно пов’язана зі святом Покрови. Козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю покровителькою та захисницею. Кожен похід, кожна битва супроводжувалися молитвами до Неї, а сама ікона Покрови була бойовим стягом, що надавав сил та віри у перемогу. Цей зв’язок не був випадковим, адже саме захист рідної землі від зовнішніх загроз став лейтмотивом української історії.

Цікаво, що історія свята Покрови оповідає про спроби різних держав, зокрема Московського царства, привласнити його походження та значення. Однак справжня суть Покрови, як свята захисту та духовної сили, належить українському народові. Вона символізує незламний дух, віру в перемогу та прагнення до свободи. Саме тому свято Покрови і досі залишається одним із найважливіших для кожного українця, нагадуючи про героїчне минуле та надихаючи на захист майбутнього.