Герої, що живуть у наших серцях: урочистості до Дня захисників і захисниць України у Вишгороді

1 жовтня, у Соборі Вишгородської Богородиці УГКЦ, пройшли урочисті заходи з нагоди Дня захисників і захисниць України, Дня Українського козацтва та свята Покрови Пресвятої Богородиці. Цей день наповнив храм особливою атмосферою єдності, де молитва поєднувалася з пам’яттю, скорбота – з гордістю, а біль втрати – з незламною силою духу.

Захід розпочався вшануванням хвилиною мовчання. Присутні схилили голови, вшановуючи пам’ять тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Настоятель собору, протоієрей Тарас Валах, звернувся до громади з глибокою духовною промовою, закликаючи до молитви за душі полеглих воїнів та тих, хто зараз боронить нашу землю на передовій.

«Сьогодні – день, з одного боку, вдячності, а з іншого – смутку. Вдячності за те, що ми з вами ще є, живі. Ми говоримо своєю мовою, молимося у своїх церквах, плекаємо мрії про майбутнє. Але є й глибокий смуток. Смуток від усвідомлення тієї страшної ціни, яку ми платимо за можливість бути разом. Смуток від розуміння, яку ще жахливу ціну доведеться заплатити, аби ворог полишив нашу землю. І смуток від того, що ми не завжди в силах зупинити цю війну миттєво. Але саме в людській слабкості проявляється Божа сила. І для нас, християн, очевидно: Божа сила — це ті наші захисники, ваші рідні, які роблять неймовірне. Саме вони є тією Божою силою, в яку ми віримо.

Ми знаємо, що вони продовжують свою боротьбу духовно, пліч-о-пліч зі своїми побратимами, підтримуючи вас, аби ворог не зміг затьмарити наші серця й наші думки. Ми мусимо вірити в Бога і в наші Збройні Сили. Проте, як каже апостол Яків, віра без діл мертва. Тож ми мусимо продовжувати боротьбу тих людей, які дивляться на нас з небес, своїми справами. Будувати те, що ворог прагне зруйнувати. Не падати у відчай, а вірити.

Ми віримо у вічне життя. І ми віримо, що ті, кого ми згадуємо сьогодні, вже перебувають у вічності, бо вони віддали життя за ближнього свого. Сьогодні наша молитва – і за тих, хто у вічності, і за тих, хто ще живий. Бо найгірше – це забуття.

Ми не маємо права забути тих, хто зараз на фронті, і не маємо права забути тих, кого вже немає з нами. Наш обов’язок – навчати дітей, що Україна має своїх воїнів, героїв, небесних ангелів-охоронців, завдяки яким ми вистоїмо. І відбудувавши державу, передамо її нашим нащадкам незалежною, щасливою та гідною. Ціна, яку вже заплачено, — найбільша. Вона ніколи не буде забута», – наголосив отець Тарас.

Ці слова стали духовним стрижнем усього заходу – потужним нагадуванням, що пам’ять та віра підтримують українців у найскладніші часи. А виконання «Аве Марія» Лесею Свистун прозвучало не просто як пісня, а як щира молитва, що глибоко торкнулася сердець кожного присутнього.

Найбільш зворушливою частиною події стало вручення державних та відомчих нагород родинам загиблих воїнів. Урочистість цих моментів перепліталася зі сльозами та глибоким болем. Діти, дружини, матері та батьки отримували нагороди своїх рідних – ордени, медалі, почесні відзнаки, що стали символом неймовірної мужності, відданості та жертовності.

Посмертно відзначено:
• Орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня – Антон Городецький.
• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня – Роман Соляник, Аркадій Желтяков, Леонід Ященко.
• Медаллю «За військову службу Україні» – Максим Філатов.
• Почесними нагрудними знаками «Комбатантський хрест» та «Честь та Пам’ять» – Михайло Мєханошин, Артем Андрієвський, Олександр Василець, Микола Сакун, Роман Білик, Вячеслав Криштопа, Максим Кузьменко, Максим Мельниченко, Дмитро Осадчий, Вадим Пустовойт, Ігор Тігнєєв, Владислав Кострач, Віктор Семененко, Олег Сенчук, Максим Соменко.

Коли матері, дружини та діти виходили до вівтаря, щоб отримати заслужені нагороди, у храмі запановувала урочиста тиша. Це був момент, коли на їхні плечі лягала не просто вага металу, а вага вічної пам’яті. Ці нагороди стали святинею – родинними реліквіями, що передаватимуть майбутнім поколінням історії про мужність та самопожертву їхніх близьких. Подвиг цих героїв навіки вписаний у літопис України.

Нагороди вручали заступник голови Вишгородської районної державної адміністрації Марина Бестчасна, заступник Вишгородського міського голови Ігор Свистун, Петрівський сільський голова Радіон Старенький, Димерський селищний голова Володимир Підкурганний та Іванківська селищна голова Тетяна Свириденко.

На завершення заходу прозвучали виступи авторки, лауреатки всеукраїнських та міжнародних конкурсів, директора ВМБК «Енергетик» Лесі Свистун, народного аматорського ансамблю «Десняночка» Хотянівського будинку культури, Євгенії Ілюшенки та народного артиста України Володимира Талашка. Їхні виступи ще раз нагадали: герої не йдуть у небуття. Вони – у ранкових світанках, у журавлиних ключах, у материнських молитвах та дитячих усмішках. Вони – поруч. Їхній подвиг – це не сторінка минулого, це невід’ємна частина нашого сьогодення і нашого майбутнього.

Цей захід у Соборі Вишгородської Богородиці став не просто черговою подією календаря. Він перетворився на присягу – пам’ятати й берегти, підтримувати нинішніх захисників і ніколи не зрадити пам’ять тих, хто віддав життя за Україну. Бо герої не вмирають. Вони живуть у серцях.

Собор Вишгородської Богородиці УГКЦ
Вишгородська районна державна адміністрація