«Всі мої учні залишаються важливими у моєму житті», — Людмила Петраківська, вчителька української мови та літератури.

Бути вчителем — означає давати дітям крила, творити майбутнє на уроці сьогодення. А бути вчителем-словесником — місія особлива. В часи війни вона набуває ще більшої ваги: плекати в дітях віру, що Слово українське здатне тримати, надихати й вести крізь найтяжчі випробування. Слово, яке треба берегти, як своє коріння й заповіт. Саме так сприймає свою місію Людмила Петраківська, вчителька української мови та літератури Ліцею №24 міста Житомира.

За її плечима — майже 42-річний педагогічний досвід. Чотири десятиліття — це покоління учнів, тисячі перевірених зошитів, сотні випусків і незмінна любов до слова та дітей. Її шлях у професію розпочався ще з п’ятого класу, коли вчителька молодших класів Новоставської школи на Рівненщині, довіряючи старанній школярці, просила її допомагати перевіряти роботи першачків. Ось вже тоді, будучи ще маленькою дівчинкою, вона вперше взяла до рук учнівські зошити. Звідти й повела її дорога, покликання…

Ця історія — про Людину з великої літери, яка присвятила своє життя вихованню майбутніх поколінь. Людмила Петраківська, вчителька української мови та літератури з Житомира, є справжнім прикладом відданості своїй справі. Її майже 42-річний педагогічний досвід — це не просто роки, а ціла епоха в освіті. Вона бачила, як змінюються учні, як зростає їхній інтелект, як формуються їхні погляди на світ. І в кожному з них вона бачила потенціал, який потрібно розвивати.

У нинішні часи, коли українське слово набуває особливої ваги, роль вчителя-словесника стає ще більш значущою. Людмила Петраківська розуміє це як ніхто інший. Вона прагне плекати в учнях віру в силу українського слова, яке здатне надихати, підтримувати й вести крізь будь-які випробування. Це слово — немов коріння, що живить душу, і заповіт, який потрібно берегти.

Її шлях до педагогіки розпочався ще в дитинстві, коли вона допомагала вчительці молодших класів перевіряти зошити першокласників. Це був перший крок, який визначив її майбутнє. З того часу вона незмінно йде стежкою вчителя, сповнена любові до дітей та українського слова. Її внесок у формування свідомості молоді неоціненний.

Читайте: https://zt-rada.gov.ua/?pages=21065

#Сила_Міста_Люди