Більше року тому родина Сергія Романа отримала звістку про його зникнення безвісти під час виконання бойового завдання. Трагічні події розгорнулися в районі населеного пункту Терни, що на Краматорщині Донецької області. З того часу розпочався довгий шлях пошуку та нескінченної надії. Брат Євген звертався до всіх можливих інстанцій, здавав зразки ДНК, сподіваючись на звістку про свого старшого брата, героя України.

«Сергій був найстаршим серед нас чотирьох дітей у родині. Він закінчив 9 класів Малобурлуцької школи, здобув професію тракториста та заочно завершив загальну середню освіту. Працював у місцевій бригаді, а також кочегаром у школі. Мобілізація Сергія відбулася у 2024 році. Він не мав досвіду строкової служби, а військового досвіду здобути так і не встиг. Про службу він майже нічого не розповідав, казав, що все розповість згодом, коли повернеться», – ділиться спогадами брат Євген, згадуючи свого героя.

23 вересня 2025 року надійшло офіційне підтвердження: тіло Сергія Романа було ідентифіковано завдяки ДНК-тесту. Стало відомо, що військовослужбовець 41-ї окремої механізованої бригади, житель села Малий Бурлук, загинув 13 вересня 2024 року від отриманих ушкоджень внаслідок бойових дій. Чин похорону відбувся 26 вересня 2025 року на Алеї Слави у Харкові, вшановуючи пам’ять загиблого героя.

Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада висловлюють найщиріші співчуття рідним та близьким захисника України, Сергія Романа. Життя кожного мешканця громади є безцінним, і втрата героя – це глибокий біль для всіх.

Світла пам’ять нашому земляку, який віддав своє життя у горнилі російсько-української війни, захищаючи нашу землю.
 

« повернутися